1Ось чому ми повинні бути надзвичайно уважними до почутого, щоби часом не відпасти.
2І якщо слово, сказане ангелами, було непохитним, і кожний переступ та непослух отримали справедливу відплату,
3то як ми уникнемо її, коли знехтуємо таким великим спасінням? Воно мало початок у проповіді Господа і було підтверджене нам тими, хто почув.
4А Бог свідчив ознаками і чудесами, різноманітними проявами сили і дарами Святого Духа згідно зі Своєю волею.
5Адже не ангелам Він підпорядкував майбутній світ, про який говоримо.
6А дехто засвідчив десь, кажучи: Хто така людина, що пам’ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?
7Ти зробив її дещо меншою від ангелів, Ти увінчав її славою і честю;
8усе підкорив Ти під її ноги. Коли ж підпорядкував їй усе, то не залишив нічого, що було б їй не підпорядковане. Однак тепер ще не бачимо, щоб їй усе було підпорядковане.
9А бачимо Ісуса, Який, через те, що витерпів смерть, був увінчаний славою і честю. Він став дещо меншим за ангелів, щоби за Божою благодаттю зазнати за всіх смерть.
10Оскільки так і мало бути, щоб Той, задля Якого все і через Якого все, Хто привів багатьох синів до слави, — Того, Хто є Першопричиною їхнього спасіння, через страждання зробити завершеним.
11Адже і Той, Хто освячує, і ті, які освячуються, — усі від Одного. Через це Він не соромиться називати їх братами,
12кажучи: Сповіщу Твоє Ім’я Моїм братам, серед Церкви оспівуватиму Тебе.
13І знову: Я буду надіятися на Нього! І ще: Ось Я і діти, яких Мені дав Бог.
14А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола,
15і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві.
16Адже не ангелів Він приймає, але приймає нащадків Авраама.
17Тому треба було Йому в усьому уподібнитися братам, аби бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для ублагання за гріхи людей.
18Бо в чому Сам постраждав, бувши випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування.