1І до мене було Господнє слово, що промовляло:
2Людський сину, заговори до синів твого народу і скажеш їм: Земля, на яку лиш наводжу меч. І візьме народ землі одну людину з них, і дадуть її собі за сторожа,
3і побачить меч, що приходить на землю, і затрубить трубою, і дасть знак народові,
4і почує той, що почув голос труби, та не стерегтиметься, то надійде меч і його захопить, і його кров буде на його голові,
5тому що, почувши голос труби, він не стерігся, його кров буде на ньому, а цей, тому що він стерігся, спас свою душу.
6А якщо сторож побачить меч, що надходить, і не дасть знаку трубою, і народ не стерегтиметься, і меч, прийшовши, захопить у них душу, то вона буде схоплена через своє беззаконня, та Я домагатимуся крові з руки сторожа.
7І ти, людський сину, Я дав тебе сторожем для дому Ізраїля, і ти почуєш слово з Моїх уст,
8коли Я кажу грішникові: Ти дійсно помреш! — а ти не скажеш, щоби безбожний стерігся своєї дороги, то він, беззаконний, через своє беззаконня помре, а його крові Я домагатимуся з твоєї руки.
9Якщо ж ти сповістиш безбожному його дорогу, щоб він від неї відвернувся, та він не відвернеться від своєї дороги, то цей через свою безбожність помре, а ти врятуєш свою душу.
10І ти, людський сину, скажи домові Ізраїля: Так вони сказали, мовлячи: Наш блуд і наші беззаконня на нас, і ми в них танемо; і як житимемо?
11Скажи їм: Живу Я, — говорить Господь, — Я не бажаю смерті безбожних, а радше, щоби безбожний повернув з його дороги, і щоб він жив. Повертаючись, зверніть з вашої дороги. І чому помираєте, доме Ізраїля?
12Скажи синам твого народу: Праведність праведного не врятує його, в який лиш день він заблудить, і беззаконня беззаконного не спричинить йому зла, в який лиш день він відвернеться від свого беззаконня. І праведний не може спастися.
13Коли Я кажу праведному: Цей поклав надію на свою праведність, та він учинить беззаконня, то всі його праведності не згадаються. У його неправедності, яку він вчинив, у ній помре!
14І коли Я скажу безбожному: Ти дійсно помреш! — а він відвернеться від свого гріха і чинитиме суд і праведність,
15і віддасть заставу, і поверне награбоване, піде за приписами життя, щоб не чинити неправедне, то він безсумнівно буде жити, і не помре.
16Усі його гріхи, якими він згрішив, не згадаються. Тому що він учинив суд і праведність, — житиме в них.
17І сини твого народу скажуть: Господня дорога неправильна. Та це їхня дорога неправедна.
18Коли праведний відвернеться від своєї праведності й чинитиме беззаконня, то помре в них.
19І коли грішник відвернеться від свого беззаконня, і чинитиме суд і праведність, то такий житиме в них.
20І це те, що ви сказали: Господня дорога неправильна. Кожного з вас, доме Ізраїля, судитиму за його дорогами.
21І сталося, що у дванадцятому році, у дванадцятому місяці, на п’ятий день місяця нашого полону прийшов до мене з Єрусалима той, що врятувався, кажучи: Місто захоплене!
22І на мені була Господня рука ввечері, раніше, ніж він прийшов, і я відкрив свої уста, поки він прийшов до мене вранці, і я відкрив свої уста, більше вони не були замкнені.
23І до мене було Господнє слово, що промовляло:
24Людський сину, ті зі спустошених місць, що живуть на землі Ізраїля, кажуть: Авраам був один і посів землю, і ми численні, нам дано землю у спадок.
25Через це скажи їм: Так говорить Господь:
27Живу Я, що впадуть від меча ті, що в спустошених місцях, і ті, що на поверхні рівнини, будуть дані диким звірам у їжу, і тих, що в обмурованих, і тих, що в печерах, Я безсумнівно вб’ю.
28І дам землю на запустіння, і загине гордість її сили, і спустошені будуть гори Ізраїля, щоб не було того, хто проходить.
29І пізнають, що Я — Господь. І зроблю їхню землю пустелею, і вона буде спустошена через усі їхні гидоти, які вони робили.
30І ти, людський сину, сини твого народу — вони говорять про тебе біля муру і в брамах домів, і кажуть вони, кожний до свого брата, мовлячи: Зберемося і послухаймо, що виходить від Господа!
31І вони приходять до тебе, коли сходиться народ, і сидять перед тобою, і слухають твої слова, та їх не чинитимуть, бо брехня в їхніх устах, і їхнє серце — за опоганеннями.
32І вони будь їм, як голос милозвучного мелодійного Псалтиря, і почують твої слова, та не чинитимуть їх.
33І коли лиш прийдеш, то скажуть: Ось іде! І пізнають, що посеред них був пророк.