1І сталося, що в сьомому році, у п’ятому місяці, на десятий день місяця прийшли мужі зі старійшин дому Ізраїля запитати в Господа і сіли перед моїм обличчям.
2І до мене було Господнє слово, що промовляло:
3Людський сину, заговори до старійшин дому Ізраїля і скажеш їм: Так говорить Господь: Чи ви приходите Мене запитати? Живу Я, хіба Я вам відповім, — говорить Господь.
4Чи помщуся на них помстою? Людський сину, засвідчи їм про беззаконня їхніх батьків
5і скажеш їм: Так говорить Господь: Від того дня, коли Я полюбив дім Ізраїля і відомим став насінню дому Ізраїля, і знаний був їм в єгипетській землі, і поміг їм Моєю рукою, кажучи: Я — Господь, Бог ваш, —
6у той день Я поміг їм Моєю рукою, щоб вивести їх з єгипетської землі в землю, яку Я їм підготував, землю, що пливе молоком і медом, це — вощина з медом, понад усяку землю.
7І Я сказав їм: Кожний нехай відкине гидоти своїх очей, і задумами Єгипту не опоганюйтеся. Я — Господь, Бог ваш!
8А вони відстали від Мене, і не забажали Мене послухатися, не відкинули гидоти їхніх очей і не залишили почини Єгипту. І Я сказав вилити Мій гнів на них, щоб сповнити Мій гнів на них посеред єгипетської землі.
9І Я зробив, щоб Моє Ім’я зовсім не опоганилося перед народами, посеред тих, в яких вони є, в яких Я відомий став їм перед ними, щоб вивести їх з єгипетської землі.
10І Я вивів їх з єгипетської землі, і Я повів їх у пустелю,
11і Я дав їм Мої приписи, і об’явив їм Мої заповіді, — ті, які чинитиме людина і житиме ними.
12І Я дав їм Мої суботи, щоби були на знак поміж Мною і поміж ними, аби пізнати їх, тому що Я — Господь, Який їх освячує.
13І Я говорив до дому Ізраїля в пустелі: Ходитимете в Моїх приписах! Та вони не пішли, а відкинули Мої заповіді, які, коли їх чинитиме людина, то житиме ними, і дуже опоганили Мої суботи. І Я сказав вилити на них Мій гнів у пустелі, щоб їх вигубити.
14І Я зробив, щоб ніколи Моє Ім’я не було опоганене перед народами, з яких Я їх вивів перед їхніми очима.
15І Я підняв на них Мою руку в пустелі раз на все, щоб їх не ввести в землю, яку Я їм дав, землю, що пливе молоком і медом, є вощиною з медом — понад усяку землю,
16тому що вони відкинули Мої заповіді й не ходили в Моїх приписах, і опоганили Мої суботи, і ходили за пожаданнями своїх сердець.
17Та Моє око пощадило їх, щоб їх не вигубити, і Я їх не дав на вигублення в пустелі.
18І Я сказав їхнім дітям у пустелі: Не ходіть за звичаями ваших батьків і не бережіть їхні заповіді, не будьте замішані в їхніх починах і не опоганюйтеся.
19Я — ваш Господь Бог, ходитимете в Моїх приписах і будете берегти Мої заповіді та чинитимете їх,
20і святіть Мої суботи. І нехай буде на знак між Мною і вами, щоб ви знали, що Я — Господь, Бог ваш.
21Та вони і їхні діти Мене засмутили, не ходили за Моїми приписами і не берегли Моїх заповідей, щоб їх чинити, які, коли людина чинитиме, то житиме ними, і опоганили Мої суботи. І Я сказав вилити на них Мій гнів у пустелі, щоби завершити на них Мій гнів.
22І Я зробив, щоб ніяк Моє Ім’я не опоганилося перед народами, з яких Я їх вивів перед їхніми очима.
23І Я підняв на них Мою руку в пустелі, щоб їх розсипати в народах, розсіяти їх у країнах,
24тому що не виконували Моїх заповідей і відкинули Мої приписи, і вони опоганили Мої суботи, і очі їхні були за пожаданнями їхніх батьків.
25І Я дав їм недобрі приписи і заповіді, в яких не житимуть у них.
26Я опоганю їх в їхніх домах, коли проходитиму, кожного, хто відкриває лоно, щоб їх знищити.
27Через це Я заговорю до дому Ізраїля, людський сину, і скажеш їм: Так говорить Господь: Аж до цього викликали в Мене гнів ваші батьки їхніми переступами, в яких переступили проти Мене.
28І Я ввів їх у землю, на яку Я підняв Мою руку, щоб їм її дати. І вони побачили всякий високий вершок і всяке тінисте дерево, і приносили там жертву своїм богам, і поставили там любі пахощі, і виливали там свої жертви виливання.
29І Я сказав їм: Чим є Абама, що ви туди виходите? І дали йому ім’я — Абама — аж до сьогодні.
30Через це Я сказав дому Ізраїля: Так говорить Господь: Хіба ви не опоганюєтеся в беззаконнях ваших батьків і не чините розпусту за їхніми гидотами?
31І ви опоганюєтеся в первоплодах ваших домів, у ваших відлученнях, у всіх ваших пожаданнях аж до сьогодні. І Я вам відповім, доме Ізраїля? Живу Я, — говорить Господь, — якщо Я вам відповім, і якщо це піде на ваш дух.
32І не буде так, як ви говорите: Будемо, як народи і як племена землі, щоб служити деревам і камінню.
33Через це живу Я, — говорить Господь, — якщо сильною рукою та високим раменом, і розлитим гнівом не царюватиму над вами!
34І виведу вас з народів, і прийму вас з країн, куди ви в них розсіяні, сильною рукою та високим раменом, і розлитим гнівом.
35І Я поведу вас у пустелю народів, і буду судитися з вами там обличчям до обличчя.
36Так, як Я судився з вашими батьками в пустелі єгипетської землі, так судитиму вас, — говорить Господь.
37І переведу вас під Моєю палицею, і введу вас у числі,
38і виберу з вас безбожних і відступників, тому що виведу їх з їхнього поселення, і вони не ввійдуть у землю Ізраїля. І пізнаєте, що Я — Господь.
39Тож ви, доме Ізраїля, — так говорить Господь, — кожний відкиньте свої пожадання. І після цього, якщо ви Мене вислухаєте, то більше не опоганите Моє святе Ім’я вашими дарами і вашими похотями.
40Тому що на Моїй святій горі, на високій горі, — говорить Господь, — там Мені служитимуть — весь дім Ізраїля — до кінця, і Я там прийму, і там Я навідаюся до ваших первоплодів і первоплодів відділеного вами в усьому вашому освяченні.
41У любих пахощах Я вас прийму, коли Я виводитиму вас із народів, і прийматиму вас з країн, куди ви були розсіяні в них, і ви будете святити Мене перед очима народів.
42І пізнаєте, що Я — Господь, коли Я введу вас у землю Ізраїля, землю, до якої Я підняв Мою руку, щоб дати її вашим батькам.
43І там згадаєте ваші дороги і ваші пожадання, ті, що ними ви опоганилися, і битимете себе в обличчя за все ваше зло.
44І пізнаєте, що Я — Господь, коли Я вам зроблю так, аби Моє Ім’я не було опоганене на ваших злих дорогах і за вашими зіпсутими починами, — говорить Господь.