1Отже, я, в’язень у Господі, прошу вас, щоб ви поводилися гідно звання, до якого були покликані,
2з усякою покірністю і лагідністю, з довготерпінням, у любові підтримуючи одне одного,
3намагаючись зберігати єдність духа в союзі миру.
4Одне Тіло й один Дух, — як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
5Один Господь, одна віра, одне хрещення,
6один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх [нас].
7А кожному з нас дана благодать згідно з даром Христа.
8Тому сказано: Піднявшись на висоту, Він полон полонив і дав дари людям.
9А що означає «піднявшись», як не те, що [раніше] Він зійшов до найнижчих місць землі?
10Хто зійшов, Той і піднявся вище від небес, щоб наповнити все.
11Він і поставив одних апостолами, інших пророками, ще інших благовісниками, а тих — пастирями та вчителями,
12щоби приготувати святих для справи служіння, для збудування Христового тіла,
13аж поки всі досягнемо єдності віри й пізнання Божого Сина, досконалого змужніння, міри зрілості — повноти Христа;
14щоб ми не були більше малими дітьми, які носяться хвилями і захоплюються всяким вітром учення, людською підступністю, лукавством, що вводить в оману,
15а щоб ми в любові були правдомовні, щоб у всьому досягли зросту Того, Хто є Голова, — Христа.
16Від Нього — усе тіло, складене і надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові.
17Усе це я кажу й свідчу в Господі, щоб ви більше не були, як [ті] язичники, які ходять у марноті свого розуму,
18маючи затьмарену свідомість, вони відчужені від Божого життя через їхнє незнання, через закам’янілість їхніх сердець.
19Вони стали нечутливими, піддалися розпусті, щоб у нестримності чинити всяку нечистоту.
20Але ви не так пізнали Христа,
21оскільки ви чули Його і в Нього навчилися, — адже істина в Ісусі, —
22то треба, щоб ви відкинули стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих пожадливостях,
23аби ваш розум оновлювався духом,
24щоб ви зодягнулися в нову людину, створену за подобою Божою, у праведності та святості істини.
25Тому, відкинувши неправду, кожний говоріть своєму ближньому правду, бо ми є членами одне одного.
26Гніваючись, — не грішіть; сонце хай не заходить у вашому гніві,
27і не давайте місця дияволові.
28Хто крав, хай більше не краде, але краще нехай працює, роблячи своїми руками добро, аби мав що подати тому, хто має потребу.
29Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри], щоб воно принесло користь тим, хто слухає.
30І не засмучуйте Святого Божого Духа, Яким ви запечатані на день викуплення.
31Усяке роздратування, гнів, лють, крик і зневага хай віддаляться від вас разом з усякою злобою.
32Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив!