1І Давид сказав: Чи ще є останок з дому Саула, вчиню з ним милосердя задля Йонатана.
2А з дому Саула був слуга на ім’я Сіва, тож його покликали до Давида. А цар його запитав: Чи ти Сіва? Він відповів: Я — твій раб!
3І сказав цар: Чи ще залишився хтось з дому Саула? Я вчиню з ним милосердя Боже! І сказав Сіва цареві: Ще є син Йонатана, з ураженими ногами.
4А цар запитав: Де він? Ось в домі Махіра, сина Аміла з Ладавара! — сказав Сіва царю.
5І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, сина Аміла з Ладавара.
6І прийшов Мемфівостей, син Йонатана, сина Саула, до царя Давида, упав долілиць і поклонився йому. А Давид сказав йому: Мемфівостей? І той відповів: Ось твій раб!
7І сказав йому Давид: Не бійся, бо я обов’язково вчиню з тобою милосердя задля Йонатана, твого батька, і поверну тобі кожне поле Саула, батька твого батька, і ти постійно їстимеш хліб при моєму столі.
8І поклонився Мемфівостей, і сказав: Хто я — твій раб, що ти зглянувся над дохлим псом, подібним до мене?
9І цар покликав Сіву, слугу Саула, і сказав йому: Усе, що належало Саулові та всій його сім’ї, я передав синові твого володаря.
10Тож працюй для нього на землі, ти, твої сини і твої раби, і принесеш синові твого володаря хліб, і він їстиме його. Та крім того Мемфівостей, син твого володаря, постійно їстиме хліб при моєму столі. (А в Сіви було п’ятнадцять синів і двадцять рабів).
11І промовив Сіва до царя: Згідно з усім, що володар-цар наказав мені, його рабові, так учинить твій раб! І Мемфівостей їв при столі Давида, як один із синів царя.
12У Мемфівостея був малий син на ім’я Міха. А всі, хто жив у домі Сіви, були рабами Мемфівостея.
13Мемфівостей жив в Єрусалимі, бо постійно їв при столі царя. А він був кульгавим на обидві свої ноги.