1Йосія був восьмилітнього віку, коли він зацарював, і тридцять один рік царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Єдіда, дочка Едея з Васурота.
2І він робив те, що правильне в очах Господа, і ходив кожною дорогою його батька Давида, — не відступив ні праворуч, ні ліворуч.
3І сталося, що у вісімнадцятому році царя Йосії, восьмого місяця, цар послав Саффана, сина Еселія, сина Месоллама, писаря Господнього дому, кажучи:
4Піди до Хелкії, великого священика, і запечатай срібло, принесене до Господнього дому, визначте вагу того, що зібрали в людей сторожі при вході,
5і нехай воно буде дане в руки тих, хто виконує роботи, які були приставлені до Господнього дому. І він дав його тим, хто виконував роботи, які в Господньому домі, щоб укріпити тріщини дому, —
6і будівничим, і робітникам, і мулярам, щоб придбати дерево і тесане каміння, щоб укріпити тріщини дому.
7Лише не робили вони з ними обліку срібла, яке давалося їм, бо ті працювали на довір’ї.
8І промовив Хелкія, великий священик, до Саффана писаря: Я знайшов книгу закону в Господньому домі. І Хелкія дав книгу Саффанові, і він її прочитав.
9Тоді він приніс її до царя Йосії і звернувся до царя зі словом, і сказав: Твої раби зробили злитки зі срібла, яке було знайдене в Господньому домі, і дали його в руки тих, хто виконує роботи, які приставлені до Господнього дому.
10А Саффан, писар, промовив до царя, доповідаючи: Хелкія, священик, дав мені книгу. І Саффан прочитав її перед царем.
11І сталося, коли почув цар слова Книги закону, то роздер свій одяг.
12І наказав цар священикові Хелкії і Ахікамові, синові Саффана, і Аховорові, синові Міхея, і Саффанові, писареві, і Асаї, царському рабові, кажучи:
13Ідіть, запитайтеся Господа за мене, і за весь народ, і за всього Юду, за слова цієї знайденої книги, бо великий Господній гнів, що розгорівся проти нас, за те, що наші батьки не прислухалися до слів цієї книги, щоб чинити згідно з усім, записаним про нас!
14І священик Хелкія, Ахікам, Аховор, Саффан і Асая пішли до пророчиці Олдани, жінки Селлима, сина Текуї, сина Арааса, гардеробниці, а вона жила в Єрусалимі, у Масені, тож звернулися до неї.
15А вона сказала їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть чоловікові, який послав вас до мене:
16Так говорить Господь: Ось Я наводжу лихо на це місце і на тих, хто його заселяє, — усі слова книги, які прочитав цар Юди, —
17тому що Мене залишили і кадили ладаном іншим богам, щоб викликати в Мене гнів ділами своїх рук. І розгориться Мій гнів проти цього місця, і не погасне!
18А цареві Юди, який вас послав допитуватися Господа, скажете йому ось що: Так говорить Господь, Бог Ізраїля, про слова, які ти почув:
19Тому що зм’якло твоє серце, і ти впокорив себе перед Господом, коли ти почув, що Я сказав про це місце та проти тих, хто живе в ньому, щоби бути на знищення і на прокляття, і ти роздер свій одяг і заплакав переді Мною, і Я почув! — каже Господь.
20Не буде так! Ось Я приєдную тебе до твоїх батьків, і підеш до своєї гробниці в мирі, і твої очі не побачать нічого з усього лиха, яке Я наводжу на це місце! І вони переказали слова цареві.