1Филистимці збирають усі свої табори до Афека, а Ізраїль отаборився в Аендорі, що в Єзраелі.
2І сатрапи филистимців ішли сотнями і тисячами, а Давид і його мужі йшли позаду з Анхусом.
3І сказали сатрапи филистимців: Хто ці, які йдуть? І промовив Анхус до воєвод филистимців: Хіба це не Давид, раб Саула, ізраїльського царя? Він був з нами багато часу, це вже другий рік, і я не знайшов у ньому нічого з того дня, коли він прийшов до мене, і аж до цього дня.
4І засмутилися на нього вожді филистимців, і кажуть йому: Поверни мужа до його місця, куди ти його там наставив, і хай не йде з нами на війну, і хай не викликає заколоту в таборі! І щоб якось він не перейшов до свого володаря. Хіба він не на чолі тих мужів?
5Хіба він не Давид, якому вийшли в хорах, виспівуючи: Саул побив свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч.
6І Анхус покликав Давида, і сказав йому: Хай живе Господь, бо ти праведний і добрий у моїх очах, і твій вхід і твій вихід у таборі зі мною, і не знайшов я в тебе зла від того дня, коли ти прийшов до мене, аж до сьогоднішнього дня. Та в очах сатрапів ти не добрий.
7Тож тепер повернися і йди в мирі, і не вчиниш зла в очах сатрапів филистимців.
8І сказав Давид Анхусові: Що я тобі вчинив, і що ти знайшов у твоєму рабі від того дня, коли я був перед тобою, і аж до цього дня, що не піду воювати з ворогами мого володаря, царя?
9Анхус відповів Давидові: Знаю, що ти добрий у моїх очах, але сатрапи филистимців кажуть: Хай не йде з нами на війну!
10Тож тепер устань вранці, ти і слуги твого володаря, які прийшли з тобою, і підете до місця, де я вас настановив, і не покладеш поганого слова у твоєму серці, бо ти добрий переді мною. Тож устаньте вранці в дорогу, і нехай буде вам ясно, і підете.
11І вранці Давид устав, сам і його мужі, щоб відійти і сторожити землю филистимців, а филистимці пішли воювати проти Ізраїля.