1Давид піднявся звідти і зупинився серед ущелин Енґадди.
2І сталося, коли Саул повернувся від филистимців, то йому сповістили, доповідаючи, що Давид у пустелі Енґадді.
3Тож він узяв із собою три тисячі вибраних мужів з усього Ізраїля і пішов шукати Давида та його людей перед Садеїмом.
4Він прибув до стад отар, які при дорозі, а там була печера, і Саул увійшов полегшитися. А Давид і його люди сиділи всередині печери.
5І люди Давида сказали йому: Ось це — день, про який сказав тобі Господь, що видасть твого ворога у твої руки, і вчиниш йому те, що здається добрим у твоїх очах. А Давид піднявся, і крадькома відрізав полу подвійного одягу Саула.
6І було після цього, що Давид побивався у своєму серці, оскільки відрізав полу його подвійного одягу.
7І Давид сказав своїм людям: Не так мені в Господі, щоб я вчинив цю справу моєму володарю — помазаникові Господа, щоб підняти на нього мою руку, адже він є Господнім помазаником!
8І вгамував Давид своїх людей словами, і не дав їм, уставши, вбити Саула. І піднявся Саул, і зійшов вниз по дорозі.
9А Давид піднявся услід за ним з печери, і закричав Давид услід за Саулом, волаючи: Володарю, царю! І поглянув Саул назад за собою, а Давид схилився до землі на своє обличчя і поклонився йому.
10І промовив Давид до Саула: Навіщо слухаєш слово народу, який говорить: Ось Давид шукає твоєї душі?
11Ось цього дня твої очі побачили, що Господь сьогодні в печері видав тебе в мої руки, та я не забажав тебе вбити! Я помилував тебе і сказав: Не підійму своєї руки проти мого володаря, бо він є Господнім помазаником!
12І ось у моїй руці пола твого подвійного одягу. Я відрізав полу, а тебе не вбив. Тож знай і побач сьогодні, що немає злоби в моїй руці, ні безчестя чи бунту, і я не згрішив проти тебе! А ти в’яжеш мою душу, щоб її забрати.
13Хай судить Господь між мною і тобою, і хай Господь розсудить між мною і тобою! А моя рука не буде на тобі,
14як і говорить стародавня притча: Від беззаконників вийде переступ. А моя рука не буде на тобі.
15І тепер, царю Ізраїля, за ким ти ходиш, за ким ти женешся? За здохлим псом і за одною блохою?
16Нехай Господь буде суддею і розсудить між мною і між тобою. Нехай бачить Господь і судить мій суд, і відсудить мені з твоєї руки!
17І сталося, коли Давид, звертаючись до Саула, закінчив ці слова, то Саул сказав: Чи це твій голос, сину Давиде? І Саул підняв свій голос і заплакав.
18І промовив Саул до Давида: Ти справедливіший за мене, бо ти віддав мені добром, я ж тобі віддавав злом.
19І ти сповістив мені сьогодні те добро, яке ти мені вчинив, коли мене Господь замкнув сьогодні у твої руки, а ти мене не вбив.
20А коли хто знайшов би свого ворога в біді та відіслав його доброю дорогою, то Господь віддасть йому добром, як сьогодні ти і вчинив.
21А тепер ось я знаю, що ти безсумнівно царюватимеш, і у твоїх руках буде царство Ізраїля.
22Тож тепер поклянися мені Господом, що не вигубиш моїх нащадків після мене, і не зітреш моє ім’я з дому мого батька.
23І Давид поклявся Саулові. І Саул відійшов до свого місця, а Давид і його люди пішли в ущелину Мессари.