1Цар Давид став старим, досягнувши похилого віку, і його одягали в теплий одяг, та він не міг зігрітися.
2Тож його слуги сказали: Хай пошукають нашому володареві-царю молоду дівчину, і нехай прислуговує цареві, грітиме та спатиме з ним, і наш володар-цар зігріється.
3Тож шукали гарну молоду дівчину в усій країні Ізраїля і знайшли Авісаку, соманітянку, і привели її до царя.
4А дівчина була дуже вродливою. Вона гріла царя і йому прислуговувала, та цар її не пізнав.
5У той час Адонія, син Анґіти, почав звеличуватися, заявляючи: Я царюватиму! І він зробив собі колісниці, взяв коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним.
6Та його батько ніколи не перешкоджав йому і не запитав: Навіщо ти це вчинив? А він був дуже гарний з вигляду, — його народила мати після Авесалома.
7І його дії були погоджені з Йоавом, сином Саруї, і зі священиком Авіятаром, — вони підтримували Адонію.
8А священик Садок, Ванея, син Йодая, пророк Натан, Семеї, Риї і витязі Давида не були з Адонією.
9Якось Адонія приніс у жертву овець, телят і ягнят біля каменя Зоелета, що був поблизу джерела Роґила, і запросив усіх своїх братів та всіх мужів Юди, слуг царя.
10А пророка Натана, Ванею, витязів і свого брата Соломона він не покликав.
11Тож Натан звернувся до Вирсавії, матері Соломона, кажучи: Хіба ти не чула, що зацарював Адонія, син Анґіти, а наш володар Давид не знає про це.
12Тепер же іди, я допоможу тобі, — і врятуєш свою душу та душу свого сина Соломона.
13Давай, увійди до царя Давида і звернешся до нього, промовляючи: Мій володарю-царю, хіба ти не поклявся твоїй рабині, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, він сидітиме на моєму троні! Як же це, що зацарював Адонія?
14І ось, коли ти ще говоритимеш там із царем, я ввійду після тебе і договорю твої слова.
15І Вирсавія ввійшла до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і Авісака, соманітянка, прислуговувала цареві.
16Вирсавія схилилася і поклонилася цареві. А цар запитав: Що тобі є?
17Вона ж відповіла: Володарю мій, царю, ти поклявся твоїй рабині Господом, Богом твоїм, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сяде на мій трон!
18І ось тепер зацарював Адоній, а ти, мій володарю-царю, не знаєш про це!
19Він приніс у жертву телят, ягнят і багато овець, він покликав усіх синів царя, священика Авіятара і володаря війська Йоава, але не покликав твого раба Соломона!
20А ти, мій володарю-царю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб сповістити їм, хто сидітиме на престолі мого володаря-царя після нього!
21І станеться, як тільки засне мій володар-цар зі своїми батьками, то я і мій син Соломон будемо грішними.
22І ось, коли вона ще говорила із царем, прийшов пророк Натан.
23І цареві сповістили: Ось пророк Натан! І він увійшов перед царя і вклонився цареві — перед ним до землі.
24І сказав Натан: Мій володарю-царю, чи ти говорив: Адонія царюватиме після мене, і він сяде на моєму престолі?
25Бо він сьогодні зійшов і приніс у жертву телят, ягнят і багато овець. Він покликав усіх синів царя, володарів війська і священика Авіятара, і ось вони їдять та п’ють перед ним, і сказали: Нехай живе цар Адонія!
26А мене самого, твого раба, священика Садока, Ванею, сина Йодая, і твого раба Соломона він не покликав.
27Чи це слово вийшло від мого володаря-царя? І ти не об’явив своєму рабові, хто сяде на престолі мого володаря-царя після нього?
28І відповів Давид, кажучи: Покличте до мене Вирсавію. І вона ввійшла до царя, і стала перед ним.
29І поклявся цар, запевняючи: Нехай живе Господь, Який спас мою душу з усього пригнічення,
30бо так, як поклявся я тобі Господом, Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі замість мене, так учиню я в цей день.
31І схилилася Вирсавія обличчям до землі, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, навіки!
32І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, пророка Натана і Ванею, сина Йодая. І вони ввійшли перед царя.
33І сказав їм цар: Візьміть із собою рабів вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на моє осля і відведіть його в Ґіон,
34а там священик Садок і пророк Натан хай помажуть його на царя над Ізраїлем! І затрубите в роги, і скажете: Нехай живе цар Соломон!
35І він сяде на моєму престолі, і він царюватиме замість мене, і я заповів, щоб він був проводирем над Ізраїлем і Юдою.
36І відповів Ванея, син Йодая, цареві, кажучи: Нехай буде. Нехай це потвердить Господь, Бог мого володаря-царя!
37Так, як Господь був з моїм володарем-царем, так нехай буде із Соломоном і нехай звеличить його престол вище престолу мого володаря, царя Давида!
38І зійшов священик Садок, пророк Натан, Ванея, син Йодая, хереттійці та фелеттійці, і посадили Соломона на осла царя Давида, і повели його в Ґіон.
39Священик Садок узяв ріг олії з намету і помазав Соломона, і затрубив рогом! А весь народ промовив: Нехай живе цар Соломон!
40І весь народ пішов за ним, вони танцювали в групах і раділи великою радістю, і земля розступилася через їхній голос.
41І почув Адонія і всі, покликані ним, і вони закінчили їсти. А він почув звук рога, і запитав: Що це за звуки, чому місто шумить?
42Коли він ще говорив, аж ось прийшов Йонатан, син священика Авіятара. А Адоній сказав: Увійди, бо ти є сильним чоловіком, і звіщаєш добро!
43І відповів Йонатан, кажучи: І справді наш володар, цар Давид, настановив Соломона царем.
44Цар послав з ним священика Садока, пророка Натана, Ванею, сина Йодая, хереттійців та фелеттійців, і вони посадили його на осла царя.
45Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя в Ґіоні, і пішли звідти, радіючи, а місто зашуміло. Це — голос, який ви почули.
46І Соломон сів на царському престолі,
47і ввійшли раби царя поблагословити нашого володаря-царя Давида, проголошуючи: Нехай Бог прославить ім’я Соломона, твого сина, понад твоїм ім’ям, і нехай прославить його престол понад твій престол! І цар поклонився на своєму ліжку.
48І так сказав цар: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні дозволив, щоб один з моїх нащадків сів на мій престол, і мої очі те бачать!
49І жахнулися та перелякалися всі покликані Адонії, і кожний пішов своєю дорогою.
50Адонію ж охопив страх перед Соломоном, і він устав, пішов і схопився за роги жертовника.
51І Соломонові сповістили про те, доповідаючи: Ось Адонія перелякався царя Соломона і тримається за роги жертовника, заявляючи: Нехай поклянеться мені сьогодні цар Соломон, що не вб’є свого раба мечем!
52А Соломон сказав: Якщо він буде достойною людиною, то ні один його волосок не впаде на землю! Та якщо в ньому знайдеться зло, то він помре!
53І цар Соломон послав, і його відвели від жертовника. І він увійшов, і поклонився цареві Соломонові, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!