1А щодо ідольських жертв, розуміємо, що ми всі маємо знання. Проте знання приводить до зарозумілості, а любов збудовує!
2Якщо хто вважає, ніби щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати.
3Але хто любить Бога, той був пізнаний Ним.
4Адже про їжу, яка приноситься в жертву ідолам, знаємо, що ідол у світі — ніщо, і немає іншого Бога, крім Єдиного.
5Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, оскільки є багато богів і багато володарів,
6то для нас один Бог — Отець, від Якого походить усе, і для Якого є ми, і один Господь — Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього. [І один Святий Дух, в Якому — усе; і ми є в Ньому].
7Та не у всіх таке знання. Адже деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче споживають ідольські жертви, і їхнє сумління, будучи немічним, опоганюється.
8Їжа не наближає нас до Бога, бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, і коли їмо, нічого не набуваємо.
9Та вважайте, щоби це ваше право якось не стало причиною спотикання для немічних.
10Адже коли хто бачить, як ти, маючи знання, перебуваєш в ідольській святині, — то хіба його сумління, яке є немічне, не буде заохочене їсти ідольські жертви?
11І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер.
12Таким чином, коли ви грішите проти братів, вражаючи їхнє немічне сумління, ви грішите проти Христа.
13Отже, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата.