1Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом.
2І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, — то я ніщо.
3І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму.
4Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,
5не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого,
6не радіє з несправедливості, а радіє з істини;
7усе переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить.
8Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне.
9Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково.
10Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.
11Коли я був дитиною, то й говорив, як дитина, думав, як дитина, розумів, як дитина. Коли став дорослим чоловіком, то відкинув дитяче.
12Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям до обличчя. Тепер знаю частково, а тоді пізнаю так, як і сам був пізнаний.
13Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них — любов.