1Не хочу, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, і всі перейшли через море;
2усі хрестилися в Мойсея — у хмарі та в морі;
3усі їли ту саму духовну їжу;
4усі пили той самий духовний напій, бо пили з духовної скелі, що йшла слідом за ними, а тою скелею був Христос.
5Але небагатьох їх уподобав Бог, тож вони полягли в пустелі.
6Вони стали прикладом для нас, щоб ми не були пожадливі на зло, як були пожадливі вони.
7Не служіть ідолам, як деякі з них, як написано: Народ сів їсти й пити, і встали, щоби забавлятися.
8Не піддаваймося розпусті, як деякі з них чинили блуд, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
9Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали і загинули від змій.
10Не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від губителя.
11[Усе] це сталося з ними як прообраз, і записано як пересторога для нас, для яких настав кінець віків.
12Тому, хто вважає, що він стоїть, нехай стережеться, аби не впав.
13Вам випало лише людське випробування. Та вірний Бог не допустить, щоб ви випробовувалися понад міру, але при випробуванні дасть і вихід, аби ви могли його витримати.
14Тому, мої улюблені, втікайте від служіння ідолам.
15Кажу як мудрим: судіть самі про те, що я говорю.
16Чаша благословення, яку благословляємо, — хіба не є вона спільністю в Христовій крові? Хліб, який ломимо, — хіба не є він спільністю в Христовому тілі?
17Оскільки є один хліб, то ми, численні, становимо одне тіло, бо всі ми причащаємося одним хлібом.
18Погляньте на Ізраїля за тілом: хіба ті, котрі їдять жертви, не є спільниками жертовника?
19То що ж я кажу? Що жертва ідолам є чимось чи ідол є чимось?
20Ні, але те, що жертвують [язичники], — демонам жертвують, а не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками демонів.
21Не можете пити з Господньої чаші та з чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу і столу демонського.
22Чи будемо викликати ревнощі в Господа? Невже ми сильніші за Нього?
23Усе [мені] можна, але не все на користь. Усе [мені] можна, але не все будує.
24Хай ніхто не шукає свого власного, але [кожний] те, що для ближнього.
25Їжте все, що продають на ринку, без жодного докору сумління,
26адже Господня земля і все, що на ній!
27Коли хто з невірних запросить вас, і захочете піти, їжте все, що вам запропонують, без жодного докору сумління.
28Та якщо хтось вам скаже: Це з принесеного в жертву ідолам, — не їжте заради того, хто сказав, та через сумління. [Адже Господня земля і все, що на ній].
29Маю на увазі не своє сумління, але іншого. Однак, чому моя свобода має визначатися сумлінням іншого?
30Коли я дякую за їжу, то чому мені дорікають за те, за що я дякую?
31Отже, коли ви їсте, коли п’єте чи щось інше робите, усе робіть на славу Божу.
32Не вводьте в спокусу юдеїв, греків і Божу Церкву,
33як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи своєї користі, але користі багатьох, щоб вони спаслися.