1І сказав цар Давид усьому зібранню: Соломон, мій син, цей, якого забажав Господь, молодий, тендітний, а діло — велике, адже будова не для людини, але для Господа Бога!
2За всією спроможністю я підготував для дому мого Бога золото, срібло, мідь, залізо, дерево, багато соомського каміння, дорогоцінного каміння і різнобарвного, усякий цінний камінь і багато парського мармуру.
3І ще, оскільки я милувався домом мого Бога, є в мене те золото і срібло, що я підготував, і ось я дав на дім мого Бога більше, крім того, що я приготував для храму святих, —
4три тисячі талантів золота, що із Суфіра, і сім тисяч талантів чистого срібла, щоб обкласти ним стіни святого руками майстрів.
5І хто охочий сьогодні посвятити свої руки Господу?
6І охочими були голови родів по батьківській лінії і володарі синів Ізраїля, тисячники, сотники, наставники над ділами і економи царя,
7і дали на роботи Господнього дому п’ять тисяч талантів золота, десять тисяч золотих, десять тисяч талантів срібла, вісімнадцять тисяч талантів міді й сто тисяч талантів заліза,
8і в тих, у кого знайшлося каміння, дали до сховищ Господнього дому в руку Іїла, сина Ґирсона.
9І народ зрадів за готовність, бо повним серцем охочі були дати для Господа, і цар Давид дуже зрадів.
10І цар Давид поблагословив Господа перед зібранням, кажучи: Благословенний є Ти, Господи, Боже Ізраїля, Отець наш від віку і до віку!
11Тобі, Господи, величність, сила, похвала, перемога і міць, бо Ти володієш усім, що на небі та на землі, перед Твоїм обличчям жахається кожний цар і народ.
12У Тебе багатство і слава, Ти всім володієш, Господи, володарю всякого начала, і у Твоїй руці сила і міць, і у Твоїй руці, Вседержителю, великим учинити і укріпити все!
13Тепер же, Господи, прославляємо Тебе і заносимо хвалу Імені Твоєї хвали!
14І хто я є, і хто мій народ, що ми зміцніли, аби Тобі так віддати? Бо все Твоє, і з Твого ми Тобі дали.
15Адже ми є мандрівниками перед Тобою і мандруємо, як і всі наші батьки. Дні наші, як тінь на землі, і немає тривалого перебування.
16Господи, Боже наш, усю цю безліч, яку я приготовив, щоби збудувати дім Твоєму святому Імені, є з Твоєї руки, і Твоє все!
17Я пізнав, Господи, що Ти є Той, Хто випробовує серця і любиш справедливість. У простоті серця я виявив готовність в усьому цьому, і тепер поглянь на Твій народ, який тут знаходиться, який з радістю жертвує Тобі!
18Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, наших батьків, збережи це в розумі серця Твого народу навіки і спрямуй їхні серця до Тебе.
19А Соломонові, моєму синові, дай серце, щоби добре чинив Твої заповіді, Твої свідчення, Твої приписи і щоб до кінця довів будову Твого дому.
20Давид сказав усьому зібранню: Благословіть Господа, вашого Бога! І все зібрання поблагословило Господа, Бога їхніх батьків і, схилившись на коліна, вони поклонилися Господу і цареві.
21А на наступний день після першого дня Давид звершив жертвоприношення для Господа. Він приніс Богові всепалення: тисячу телят, тисячу баранів, тисячу ягнят, і їхні жертви виливання, і численні жертви для всього Ізраїля.
22І вони їли, і пили перед Господом у той день з радістю. І вони вдруге настановили царем Соломона, сина Давида, і помазали його для Господа на царя, а Садока — на священство.
23І Соломон сів на престолі Давида, свого батька, і був успішним, і весь Ізраїль слухався його.
24Володарі, сильні та всі сини царя Давида, його батька, покорилися йому.
25І Господь зробив Соломона дуже великим перед усім Ізраїлем, і дав йому царську славу, якої не було в жодного царя перед ним.
26Давид, син Єссея, царював над Ізраїлем сорок років —
27сім років у Хевроні й тридцять три роки в Єрусалимі.
28Він помер у добрій старості, у похилому віці, у багатстві та славі, а замість нього зацарював його син Соломон.
29А решта оповідей про царя Давида, перші й останні, записані в літописі Самуїла-провидця, у літописі пророка Натана і в літописі Ґада-провидця, видючого, —
30про все його царювання, його владу і часи, які пройшли над ним, над Ізраїлем і над усіма царствами землі.