1І сталося, коли Давид поселився у своєму домі, то сказав Давид пророкові Натанові: Ось я живу в кедровому домі, а ковчег Господнього завіту під покриттям зі шкір.
2А Натан відповів Давидові: Чини все, що в тебе на душі, бо Бог з тобою.
3І сталося тієї ночі, що до Натана було Господнє слово, яке свідчило:
4Іди і скажи Давидові, Моєму рабові: Так сказав Господь: Ти не будуватимеш Мені дім, щоб Мені в ньому жити!
5Адже Я не жив у домі з того дня, в який Я вивів Ізраїль, аж до цього дня, — Я був у наметі й під покривалом.
6Усюди, де Я проходив у всьому Ізраїлі, хіба коли-небудь сказав Я хоч одному з племен Ізраїля, який поставлений пасти Мій народ, докоряючи: Ви не збудували Мені кедрового дому!?
7Тож тепер так скажеш Моєму рабові Давиду: Так говорить Господь Вседержитель: Я взяв тебе зі стад з-посеред пастухів, щоби ти був вождем над Моїм народом Ізраїлем.
8І Я був з тобою в усьому, куди ти ходив, і Я знищив усіх твоїх ворогів з-перед тебе, і зробив Я тобі ім’я за іменем славних, які на землі.
9Я визначу місце для Мого народу, Ізраїля, і насаджу його, і він проживатиме сам, і більше не матиме турбот, і несправедливість не продовжуватиме принижувати його, як від початку.
10Від днів, в які Я настановив суддів над Моїм народом Ізраїлем, Я впокорив усіх твоїх ворогів. Я звеличу тебе, і Господь збудує тобі дім,
11і буде, коли завершаться твої дні, і ти заснеш із твоїми батьками, то підніму твого нащадка після тебе, того, який буде з твого лона, і він приготує твоє царство.
12Саме він збудує Мені дім, а Я встановлю його престол навіки.
13Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина. І не відійму від нього Свого милосердя, як Я відняв від тих, які були перед тобою.
14І запевню його в Моєму домі й у його царстві навіки, і його престол буде встановлений навіки!
15Згідно з усіма цими словами і з усім цим видінням, — так сказав Натан Давидові.
16І цар Давид прийшов, сів перед Господом і сказав: Хто я, Господи Боже, і хто мій дім, що Ти мене полюбив навіки?
17І цього було замало для Тебе, Боже, і Ти сказав про дім Твого раба здалека, і Ти поглянув на мене, наче поглядом чоловіка, і Ти мене підняв, Господи Боже.
18Що ще зробить Тобі Давид, аби прославити? Ти ж знаєш Твого раба!
19За Твоїм серцем Ти вчинив усю велич.
20Господи, немає подібного до Тебе, і немає, за винятком Тебе, у всьому, що ми почули нашими вухами.
21І на землі немає ще такого народу, як Твій народ Ізраїль, якого Бог вів, щоб викупити Собі народ, поставити Собі велике і славне Ім’я, вигнати народи з-перед Твого народу, який Ти викупив з Єгипту.
22І Ти зробив Твій народ Ізраїль Собі народом навіки, і Ти, Господи, їм за Бога.
23Тепер же, Господи, слово Твоє, яке Ти сказав Твоєму рабові й про його дім, нехай буде вірним навіки, —
24тим, які говорять, Господи, Господи Вседержителю, Боже Ізраїля, і дім Давида, Твого раба нехай міцно стоїть перед Тобою.
25Адже Ти, Господи, відкрив вухо Твого раба, щоб йому збудувати дім. Через це Твій раб знайшов сміливість помолитися у Твоїй присутності.
26Тепер же, Господи, Ти Сам є Богом і сказав це добро про Твого раба.
27Тепер почни благословляти дім Твого раба, щоб він був навіки перед Тобою. Адже Ти, Господи, поблагословив, тож поблагослови навіки!