1Отож, запитую: Невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо я також ізраїльтянин, від насіння Авраамового, з коліна Беньямінового.
2Не відкинув Бог народу Свого, котрого Він наперед знав. Чи не відаєте, що каже Писання врешті про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3Господе! Пророків Твоїх повбивали, жертовники Твої зруйнували, і залишився я один, і душі моєї шукають.
4А що каже йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліна перед Баалом.
5Так само й нинішнього часу, за вибраною благодаттю, зберігся останок.
6Але, якщо з благодаті, то не за справи; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за справи, то це вже не благодать; інакше справа вже не є справа.
7То що? Ізраїль, чого шукав, того не дістав; а вибрані дістали, проте інші ожорсточилися.
8Як написано: Бог дав їм духа приспання, очі, котрі не бачать, і вуха, якими не чують, навіть до сього дня.
9І Давид повідує: Нехай же буде застілля їхнє сіттю, тенетами і зашморгом на відплату їм;
10Нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачити, і нехай хребет їхній зігнеться назавжди.
11Отож, запитую: Невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння порятунок поганам, аби пробудити в них ревність.
12А якщо падіння їхнє – багатство світові, і виснаження їхнє – багатство поганам, то тим паче повнота їхня.
13Вам кажу, поганам: Як Апостол поганів, я прославляю служіння моє;
14Чи не викличу ревність у співродичів моїх за плоттю і чи не врятую деяких із них?
15Бо якщо відторгнення їхнє буде замиренням світу, то що буде прийняття ними, як не життя з мертвих?
16Якщо започаток святий, то й ціле також; і якщо корінь святий, то й гілка також.
17А якщо деякі з гілок відламалися, а ти, дике оливкове дерево, прищеплене на їхнє місце і стало спільником кореня і соку оливи,
18То не чванься над гілками: якщо ж усе-таки піднесешся, то пригадай, що не ти корінь тримаєш, але корінь – тебе.
19Скажи: гілки відламалися, щоб мені прищепитися.
20Гаразд. Вони відламалися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: Не пишайся, але бійся.
21Бо якщо Бог не помилував природних гілок, то гляди, чи помилує тебе.
22Отож, бачиш доброту і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а доброту для тебе, якщо перебуватимеш у благодаті Божій; інакше ти також будеш відтятий.
23Але й ті, якщо не будуть в невір’ї, прищепляться, тому що Бог має силу знову прищепити їх.
24Бо, якщо ти відтятий від дикої за природою оливки і не за природою прищепився до гарної оливи, то тим паче ці природні прищепляться до своєї оливи.
25Бо не хочу залишити вас, браття, з незвіданою таємницею цією, щоб ви не мріяли про себе, – що ожорсточення сталося в Ізраїлі частково, до часу, поки увійде повне число поганів,
26І оскільки Ізраїль врятується, як написано: Прийде від Сіону Визволитель і відверне безбожність від Якова;
27І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні.
28У відношенні до благовістя, вони вороги заради вас; а у відношенні до вибрання, улюблені Божі заради батьків.
29Бо дари і покликання Боже непорушні.
30Як ви самі колись були неслухняні Богові, а нині помилувані, через непослух їхній,
31Так само й вони тепер неслухняні для помилування вас, щоб самі вони також були помилувані.
32Бо всім визначив Бог непослух, щоб всіх помилувати.
33О, безодня багатства і премудрости і ведення Божого! Які неспогадані судьби Його і шляхи Його, яких не дослідити!
34Бо хто спізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
35Або хто дав Йому наперед, щоб Він мусив відплатити?
36Бо все з Нього, Ним і для Нього. Йому слава навіки. Амінь.