1І глянув я, аж ось, Агнець стоїть на горі Сіон, і з Ним сто сорок чотири тисячі, у котрих ймення Батька Його написане на чолах.
2І почув я голос із неба, немов легіт великої води, і наче погук гучного грому; і почув голос, мовби гуслярів, що грали на гуслах своїх,
3Вони співають нову пісню перед престолом і перед чотирма тваринами і старцями, і ніхто не міг навчитися цієї пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених од землі.
4Це ті, котрі не осквернилися з жінками, бо вони дівичі (незаймані); це ті, котрі йдуть за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони викуплені від людей, як первістки Богові і Агнцеві.
5І в устах їхніх немає лукавства; вони непорочні перед престолом Божим.
6І побачив я іншого Ангела, що летів серединою неба, котрий мав вічну Євангелію, аби благовістити мешканцям землі, і всілякому племені, і родові, і язикові, і народові;
7І промовляв він дужим голосом: Побійтеся Бога і прославте Його, бо настала година Його суду; і поклоніться Творцеві неба і землі, і моря, й джерел води.
8І другий Ангел летів услід за ним, кажучи: Упав, упав Вавилон, місто велике, тому що воно лютим вином блуду свого напоїло всі народи.
9І третій Ангел рушив за ними, кажучи дужим голосом: Хто поклоняється звірові і образові його і приймає знака на чоло своє чи на руку свою,
10Той буде пити вино лютости Божої, вино нерозведене, приготовлене в чаші гніву Його, і зазнає страждань в огні і сірці перед святими Ангелами і перед Агнцем.
11І дим страждань їхніх буде підноситися од віку навіки і не матимуть спокою ні вдень, ані вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, а також ті, що приймають обрис імені його.
12Тут терплячість святих, що дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.
13І почув я голос із неба, що промовляв до мене: Напиши: Віднині блаженні мертві, що померли в Господі; так засвідчує Дух, вони заспокояться від праці своєї, і справи їхні йдуть слідом за ними.
14І глянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидить схожий на Сина Людського; на голові в Нього золотий вінець, а в руці Його гострий серп.
15І вийшов інший Ангел із храму і вигукнув дужим голосом до Сидячого на хмарі: Пусти серпа Твого і пожни, тому що настала година жнив; бо жниво на землі дозріло.
16І кинув Сидячий на хмарі серпа Свого на землю, і земля була пожнивована.
17І інший Ангел вийшов із храму, що на небі, також із гострим серпом.
18І інший Ангел, що мав владу над вогнем, вийшов од жертовника і з голосним криком вигукнув до того, що мав гострого серпа, кажучи: Пусти гострого серпа твого і позрізай грона винограду на землі, тому що достигли на ньому ягоди.
19І кинув Ангел серпа свого на землю, і обрізав виноград на землі, і повкидав у велике чавило гніву Божого.
20І потовчені ягоди в чавилі за містом, і потекла кров із чавила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій.