1Боже помсти, Господе, Боже помсти, з’яви Себе!
2Постань, Суддя землі, відплати помстою гордим.
3Доки, Господе, лиходії, доки лиходії будуть утішатися?
4Як довго вони вивергатимуть зухвалі речі і вихвалятимуться всі, що чинять беззаконня?
5Винищують народ Твій, Господе, пригноблюють спадок Твій.
6Вдову і захожого убивають, і сиріт умертвляють.
7І говорять: Не побачить Господь, і не зважить на це Бог Якова.
8Отямтеся, нерозважливі люди! Коли ви наберетеся розуму, невігласи!
9Хіба не почує Той, що посадив вухо? Той, що витворив око, – хіба не побачить?
10Той, що наставляє на розум народи, – невже не виправить, – Той, Хто навчає людину знання – невже не знає?
11Господь відає думки людські, що вони марнота.
12Блаженна людина, котру Ти, Господе, наставляєш на добрий розум, і навчаєш її закону Твого.
13Щоб надбати їй спокій у лихоліття, аж доки лиходієві викопається яма.
14Бо не відкине Господь народу Свого і не залишить спадку Свого.
15Бо суд навернеться до правди, і за ним прийдуть усі справедливі серцем.
16Хто повстане за мене на злодіїв? Хто постане за мене супроти тих, що чинять беззаконня?
17Якби не Господь був мені помічником, невдовзі оселилася б моя душа у країні мовчання.
18Коли я говорив: Ковзається нога моя, – милість Твоя, Господе, підтримувала мене.
19Коли тривожать мене думки мої, то розрада Твоя утішає душу мою.
20Чи стане побіля Тебе престол убивників, що задумують насильство усупереч законові?
21Натовпом вони сунуть на душу праведника і засуджують кров безневинну.
22Але Господь – оборона моя, і Бог мій – фортеця притулку мого.
23І наверне на них беззаконня їхнє, і злочинами їхніми винищить їх, винищить їх Господь, Бог наш.