1Диригентові хору. По смерті сина. Псалом Давидів.
2Буду прославляти Тебе, Господе, всім серцем своїм, звіщати всі чудеса Твої!
3Буду радіти і святкувати Тебе, співати йменню Твоєму, Всевишній!
4Коли вороги мої повернуті назад, то спіткнуться і загинуть перед лицем Твоїм.
5Бо Ти підтримав право моє і мій позов; Ти посів трона, Суддя Праведний.
6Ти засудив народи, вигубив злочинця, ім’я їхнє Ти стер навіки вічні.
7Спустошення ворогів скінчилося навіки, і міста Ти викоренив; загинула пам’ять їхня з ними.
8Але Господь є вічно; Він приготував для суду трона Свого.
9І Він буде судити світ за правдою, звершить суд над народами за справедливістю.
10І буде Господь притулком пригнобленому, сховком на час скорботи.
11І будуть сподіватися на Тебе ті, що знають ймення Твоє, тому що Ти не залишиш тих, що шукають Тебе, Господе.
12Співайте славу Господові, що мешкає на Сіоні, звіщайте між народами діяння Його.
13Бо Він карає за кров; пам’ятає їх, не забуває волання вбогих.
14Помилуй мене, Господе; поглянь на страждання моє від тих, що ненавидять мене, – Ти, Котрий підносиш мене від брам смерти.
15Щоб я вістив усю славу Твою у брамах доньки Сіонової: буду радіти у спасінні Твоєму.
16Потонули народи в ямі, котру викопали; у сітях, котрі приховали вони, заплуталася нога їхня.
17Пізнали Господа за судом, котрого Він звершив; злочинець спійманий учиненим руками своїми.
18Завернуть нечестиві до пекла, і всі народи, що забувають Бога.
19Бо не назавжди забудеться вбогий, і очікування вбогих не навіки загине.
20Постань, Господе, нехай не переважає людина; нехай будуть засуджені народи перед очима Твоїми.
21Наведи, Господе, страх на них; нехай знають народи, що вони тільки люди.
22Для чого, Господе, стоїш задалеко, утаємничуєш Себе в годину скорботи?
23У гордині своїй нечестивий переслідує убогого: нехай же впіймають вони підступність, котру самі вигадують.
24Тому що нечестивий пишається жаданням серця свого; і благославляє користолюбця, якого ненавидить Господь.
25Через гординю своїх пожадань нечестивий не буде шукати Господа; у всіх помислах його немає Бога!
26Його шляхи завжди ведуть до загибелі; суди Твої задалекі для його очей; на всіх ворогів своїх він споглядає з відразою.
27Говорить у серці своєму: Не похитнуся; від роду й до роду ніколи не станеться зі мною лихого!
28Уста його виповнені прокляттям, підступністю і брехнею; під язиком його неправда і марнота.
29Сидить у засідці за подвір’ям; в утаємничених місцях убиває безвинного; очі його підглядають за вбогим;
30Чатує в утаємниченому місці, мов лев у лігві; чатує у засідці, щоб схопити вбогого; хапає бідного, затягуючи у сіть свою;
31Згинається, припадає, – і вбогі падають від потуги його.
32Каже у серці своєму: Забув Бог, затулив обличчя Своє, не побачить ніколи.
33Постань, Господе, Боже мій, піднеси руку Твою, не забудь пригноблених.
34Навіщо нечестивий нехтує Богом, кажучи в серці своєму: Ти не покараєш?
35Ти бачиш, бо Ти споглядаєш на образи і гоніння, щоб відплатити Твоєю рукою. Тобі віддає себе вбогий; сироті Ти помічник.
36Зламай рамено нечестивому і злому, – так, щоб шукали і не знайшли його безчестя.
37Господь – Цар навіки, назавжди; щезнуть погани із землі Його.
38Господе! Ти чуєш бажання упокорених; Ти зміцнюєш серце їхнє; відкриваєш вухо Твоє,
39Щоб захистити право сироти і пригнобленого, нехай же не буде відтепер гнобленого людиною на землі!