1Диригентові хору. Синів Кораха, Псалом.
2Послухайте це, всі народи; зважте на це усі, що замешкали у світі;
3І вбогі, і відомі, багатий і бідний, разом.
4Устами моїми говоритиме премудрість, а роздуми серця мого – знання.
5Прихилю вухо моє до притчі, на гуслах відкрию загадку мою.
6Нащо боятися мені за днів лиха, коли оточить мене облуда моїх ошуканців,
7Ті, що сподіваються на сили свої і хваляться численними маєтностями своїми!
8Ніхто з них ніколи не викупить брата свого і не віддасть Богові викупу за нього.
9Висока ціна викуплення душі їхньої, і не перестане навіки,
10Щоб залишився хтось назавжди і не побачив могили.
11Кожний бачить, що й мудрі помирають, так само, як і невігласи, і нерозумні гинуть, залишаючи майно своє іншим.
12Вони гадають собі, що оселі їхні вічні, і що житла їхні від роду й до роду, землі свої вони називають своїми йменнями.
13Проте людина не буде в пошані; вона схожа на тварин, котрі гинуть.
14Цей шлях їхній є безум їхній, та за ними йдуть ті, що схвалюють їхню думку.
15Немов овечок, замикають їх до пекла; смерть пастиме їх, і на ранок праведники будуть володарювати над ними; сила їхня виснажиться; шеол – оселя їхня.
16Але Бог визволить душу мою від влади шеолу, коли прийме мене.
17Не потерпай, коли збагачується людина, коли слава її дому примножується.
18Бо, помираючи, не візьме нічогісінько; не піде за нею слава її.
19Хоч за життя вона догоджає душі своїй, і будуть прославляти тебе, що ти задовольняєш себе;
20Але вона піде до роду батьків своїх, котрі ніколи не побачать світла.
21Людина, котра пошанована і нерозумна, схожа на тварин, котрі гинуть.