1Диригентові хору. Учення синів Кораха.
2Боже, ми чули вухами своїми, батьки наші оповідали нам про діяння, котрі Ти вчинив за днів їхніх, за днів старожитніх.
3Ти рукою Твоєю винищив народи, а їх насадив; уразив племена і вигнав їх.
4Бо вони не мечем своїм надбали землю, і не їхня сила врятувала їх, але Твоя правиця, і Твоя сила, і світло присутности Твоєї; бо Ти був прихильним до них.
5Боже, Царю мій! Ти Той самий; даруй порятунок Якову.
6Тобою здолаємо ворогів наших; в ймення Твоє потопчемо ногами тих, що повстають супроти нас.
7Бо не на лука свого сподіваюся, і не меч мій урятує мене;
8Але Ти врятував нас од ворогів наших і посоромив ненависників наших,
9Ми Богом похвалимося щодня, а ймення Твоє будемо прославляти вічно.
10Але нині Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш із військом нашим.
11Ти схилив нас до втечі від ворога, і ненависники наші грабують нас.
12Ти віддав нас, мов овечок, на пожирання і розпорошив нас поміж народами.
13За безцінь Ти продав народ Твій і не збільшив ціни його.
14Віддав нас сусідам нашим на зневагу, на посміх і ганьбу тим, що живуть довкола нас.
15Ти вчинив нас приповісткою поміж народами, покивуванням голови поміж чужинцями.
16Переді мною щодня зневага моя, і сором покрив обличчя моє.
17Від голосу обмовника і наклепника, від позирків ворога і месника.
18Усе це прийшло на нас; але ми не забули Тебе і не порушували заповіту Твого.
19Не відступало назад серце наше, і ступні наші не збочили зі шляху Твого,
20Коли Ти карав нас в краю драконів і покрив нас смертною тінню.
21Якби ми забули ймення Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого,
22Чи не знав би про це Бог? Адже Він знає таємниці серця.
23Але за Тебе нас убивають щоденно, мають нас за овечок, зрокованих на загин,
24Прокинься, чому спиш, Господе! Пробудися, не покинь нас назавжди.
25Нащо утаємничуєш обличчя Своє, забуваєш скорботу нашу і пригноблення наше?
26Бо душа наша зневажена аж до пороху, а нутро наше сягнуло землі.
27Постань на допомогу нам і визволи нас заради милости Твоєї.