1Диригентові хору, Єдутуна. Псалом Давидів.
2Я сказав: Буду спостерігати за стежками своїми, щоб не згрішити мені язиком моїм; буду гамувати уста мої, доки нечестивий переді мною.
3Я був німий і безголосий, і зберігав спокій навіть у добрі, а скорбота моя зросла, поглибшала.
4Спалахнуло серце моє в мені, в думках моїх спалахнув огонь; я почав казати язиком моїм:
5Повідай мені, Господе, про кінець мій, і число днів моїх, яке воно, щоб я знав, скільки віку мого.
6Ось, Ти вчинив мені дні, мов п’яді, і вік мій, як ніщо перед Тобою. Справді, сама марнота, – кожна людина, що живе.
7Справді, людина ходить, мов привид; марно вона метушиться, гребе до купи багатства, і не відає, кому воно дістанеться.
8І нині чого мені очікувати, Господе? Надія моя на Тебе.
9Від усіх переступів моїх визволи мене, не віддавай мене на глум божевільному.
10Я занімів, не розтулюю уст моїх; тому що Ти вчинив це.
11Відверни од мене удари Твої; я щезаю від караючої руки Твоєї.
12Якщо Ти викриттями будеш виправляти людину за злочини, то щезне, як міль, врода її. Так, марнотна кожна людина.
13Почуй, Господе, молитву мою і зваж на благання моє; не будь безмовним до сліз моїх. Бо мандрівник я в Тебе і зайшлий, як і всі батьки мої;
14Не дивись на мене, щоб я міг зміцнитися перед тим, як відійду, і не стане мене.