1Диригентові хору. При з’яві вранішньої зорі. Псалом Давидів.
2Боже мій! Боже мій! Нащо Ти залишив мене? Задалеко Ти від спасіння мого і слів зойку мого.
3Боже мій! Я волаю вдень – і Ти не чуєш мене, уночі я не вгаваю.
4Але Ти, Святий, – животвориш осередь хвали Ізраїлевої.
5На Тебе сподівалися батьки наші; сподівалися, і Ти визволяв їх.
6До Тебе волали вони, і були порятовані; на Тебе сподівалися, і не залишалися в соромі.
7А я – черв’як, а не людина, обмова у людей і презирство в народі.
8Усі, що бачать мене, збиткуються наді мною; говорять устами, киваючи головою.
9Він покладався на Господа, – нехай визволить його; нехай порятує, якщо він бажаний Йому.
10Але Ти вивів мене з лона, учинив у мені сподівання біля персів матері моєї.
11На Тебе залишений я від утроби; від лона матері моєї Ти – Бог мій.
12Не віддаляйся од мене, бо горе близьке, а помічника нема.
13Багато биків оточили мене; гладкі башанські обступили мене,
14Роззявили на мене пащеки свої, мов лев, що шматує (здобич) і гарчить.
15Я розлився, як води; всі кості мої розсохлися і серце моє стало, наче віск, розтануло всередині нутра мого.
16Сила моя висохла, мов череп’я, язик мій прилип до піднебіння мого, і в порох смертельний поклав Ти мене.
17Бо пси оточили мене, збіговисько нечестивих обступило мене, прокололи руки мої і ноги мої.
18Можна було б перелічити всі кістки мої. А вони спостерігають, і вчиняють з мене видовище.
19Ділять шати мої поміж собою і на покриття моє кидають жереба.
20Але Ти, Господе, не віддаляйся од мене, сило моя! Поспіши на поміч мені;
21Захисти від меча душу мою і від псів єдину мою.
22Урятуй мене від пащі лева, і від рогів єдинорогів; зачувши, захисти мене.
23Буду звіщати ймення Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
24Ті, що бояться Господа! Прославляйте Його! Все насіння Якова! Прославляй Його! Нехай же шанує Його у трепеті все насіння Ізраїлеве!
25Бо Він не відкинув і не знехтував скорботою змученого, не утаємничив від нього лиця Свого, але почув його, коли цей волав до Нього.
26Про Тебе хвала моя в зібранні великім; принесу обітниці мої перед тими, що бояться Його.
27Нехай же їдять убогі і насичуються; нехай прославлять Господа ті, що шукають Його; будуть жити серця ваші вічно!
28Пригадають, і навернуться до Господа усі кінці землі; і впадуть з поклоном перед Тобою всі народи.
29Тому що Господнє царство і Він – панує понад народами.
30Будуть їсти і поклонятися всі ситі землі, схиляться перед Ним усі, що порохом стають, і не можуть зберегти життя свого.
31Нащадки будуть служити Йому, і будуть приналежні до Господа, як рід.
32Вони прийдуть і будуть звіщати праведність Його людям, котрі вродяться: Таке вчинив Господь.