1Навіщо бунтують народи, а племена мають помисли марні?
2Постають царі землі, і князі змовляються разом на Господа і супроти Помазанця Його кажуть:
3Порвімо Їхні кайдани і скиньмо з себе Їхні пута.
4Той, що живе на небесах, – зганьбить, Господь поглузує з них.
5Тоді скаже їм у гніві Своєму і лютістю Своєю викличе у них замішання:
6Я настановив Царя Мого над Сіоном, святою горою Моєю.
7Проголошу вибір: Господь сказав Мені: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе;
8Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадок і рубежі землі на володіння Тобі;
9Ти уразиш їх жезлом залізним; потрощиш їх, мов посудину гончарну.
10Тож схаменіться, царі; навчіться, судді землі!
11Служіть Господові зі страхом і радійте з трепетом.
12Пошануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб ви не були винищені в дорозі під час спалаху гніву Його; блаженні всі, що сподіваються на Нього.