1Господе! Ти випробував мене і відаєш.
2Ти відаєш, коли я сідаю і коли підводжуся; Ти розумієш помисли мої здалеку.
3Чи йду я, чи спочиваю, Ти оточуєш мене, і всі шляхи мої відомі Тобі.
4Ще немає слова на язиці моєму, а Ти, Господе, уже відаєш його уповні.
5Оточив Ти мене позаду і попереду і кладеш на мене руку Твою.
6Дивне для мене ведення Твоє, – високо, не можу сягнути його!
7Куди піду від Духа Твого, і від присутности Твоєї куди втечу?
8Чи зійду на небо, – Ти там; чи зійду до шеолу, – і там Ти.
9Чи візьму крила зорі і переселюся на кінець моря, –
10І там рука Твоя поведе мене, і утримає мене правиця Твоя.
11Чи, скажу: Можливо пітьма накриє мене, і світло довкола мене вчиниться ніччю?
12То й пітьма не затьмарить від Тебе, і ніч ясна, мов день: як пітьма, так і світло.
13Бо Ти утворив нутрощі мої і зіткав мене в лоні матері моєї.
14Прославляю Тебе, тому що я дивовижно витворений. Дивовижні діяння Твої, і душа моя глибоко усвідомлює це.
15Не утаємничені були від Тебе кості мої, коли я утворювався тайкома, учинений був у глибинах лона.
16Зародка мого бачили очі Твої; у Твоїй книзі записані всі дні, для мене призначені, коли жодного з них ще не було.
17Які дорогі для мене помисли Твої, Боже, і яке величезне їхнє число!
18Чи почну їх перелічувати, але вони численніші від піску; коли я пробуджуюся, я все ще з Тобою.
19Справді, Ти, Боже, уразиш лиходія! О, Боже, відмежуй од мене цих кровожерних людей!
20Вони говорять супроти Тебе лихе; марноту задумують вороги Твої.
21Чи мені не зненавидіти ненависників Твоїх, Господе, і не відчути огиди до тих, що повстають супроти Тебе!
22Глибокою ненавистю ненавиджу їх; вороги вони мені.
23Випробуй мене, Боже, пізнай серце моє; випробуй мене, і спізнай помисли мої.
24І зваж, чи не загрозливим шляхом іду, і поведи мене дорогою вічною.