1Диригентові хору. Псалом Давидів. Боже похвали моєї! Не мовчи.
2Бо розтулилися на мене уста лиходіїв і уста підступні; говорять зі мною язиком брехливим.
3Звідусіль оточують мене словами ненависті, озброюються супроти мене без причини.
4За любов мою вони ворогують на мене, а я молюся.
5Віддячують мені за добро злом, за любов мою – ненавистю.
6Постав над ним лиходія, і сатана нехай стане по праву руку від нього.
7Коли буде судитися, нехай вийде звинуваченим, і молитва його нехай буде гріхом.
8Нехай дні його будуть короткими, і маєток його нехай забере інший.
9Діти його нехай будуть сиротами, і дружина його – вдовою.
10Нехай поневіряються його діти і жебракують, і просять хліба з руїн своїх.
11Нехай відбере лихвар усе, що в нього є, і нехай чужі розкрадуть працю його.
12Нехай не буде співчутливого до нього, нехай не буде такого, що милує сиріт його;
13Нехай будуть нащадки його на загибель, і нехай витреться ім’я їхнє в прийдешньому роді.
14Нехай буде пригадане перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його нехай не зітреться.
15Нехай будуть вони завжди перед Господом, і нехай знищить Він пам’ять їхню на землі.
16За те, що він забув надавати милість, але переслідував чоловіка бідного, і вбогого, і засмученого серцем, щоб умертвити його.
17Як полюбив прокляття, – воно й прийде на нього; не захотів благословення – воно й відійде од нього.
18Як одягнувся прокляттям, наче ризою, і нехай увійде воно, наче вода, у нутрощі його, і, немов єлей, у кістки його.
19Нехай буде воно йому, мов одежа, в котру він одягається, і неначе пояс, котрим завжди оперізується.
20Така заплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять лихе на мою душу.
21А зі мною, Господе, Господе, чини заради ймення Твого: бо щедра милість Твоя; врятуй мене.
22Бо я бідний і вбогий, і серце моє в ранах у мені.
23Я щезаю, мов тінь, що відходить; проганяють мене, мов сарану.
24Коліна мої знесилені від посту, і тіло моє виснажилося.
25Я став для них посміховиськом; забачивши мене, – хитають головами.
26Допоможи мені, Господе, Боже мій; урятуй мене за милістю Твоєю.
27Нехай спізнають, що це – Твоя рука, і що Ти, Господе, вчинив це.
28Вони проклинають, а Ти благослови; вони повстають, але будуть посоромлені; а служник Твій нехай звеселиться.
29Нехай одягнуться супротивники мої безчестям і, немов одежею, покриються соромом своїм.
30Тоді я голосно прославлятиму Господа устами своїми, і серед багатьох прославлятиму Його.
31Бо Він стоїть праворуч бідного, щоб урятувати його від тих, що засуджують душу його.