1Дякуйте Господові, бо Він щедрий, бо навіки милість Його.
2Хто оповість про всі великі діла Господні і повідає про всю славу Його!
3Блаженні, що пильнують суд і чинять правду о будь-якій порі.
4Згадай про мене, Господе, у приязні до народу Твого; відвідай мене порятунком Твоїм,
5Щоб мені бачити благополуччя вибраних Твоїх, радіти радістю Твоєю, хвалитися зі спадком Твоїм.
6Згрішили ми з батьками нашими, вчинили беззаконня, вчинили неправду.
7Батьки наші в Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали багато милостей Твоїх і збунтувалися біля моря, біля Червоного моря.
8Але Він урятував їх заради ймення Свого, щоб показати могутність Свою.
9Він заборонив морю Червоному, і воно висохло; і провів їх безоднями, як суходолом.
10І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
11Води накрили ворогів їхніх, жодного з них не залишилося.
12І повірили вони словам Його, і заспівали похвалу Йому.
13Але невдовзі забули діяння Його, не діждалися Його волевиявлення;
14Захопилися похотями в пустелі і спокушали Бога в незаселеній.
15І Він виконав прохання їхнє, але послав виразку на душі їхні.
16І позаздрили у таборі Мойсеєві та Ааронові, святому Господньому.
17Розсілася земля і поглинула Датана, і накрила юрмище Авіронове.
18І спалахнув огонь у юрмищі їхньому, і полум’я спопелило лиходіїв.
19Виготовили теля біля Хориву і вклонилися виливаному ідолові.
20І проміняли славу свою на зображення бика, що жує траву.
21Забули Бога, Рятівника свого, що звершував визначне у Єгипті,
22Дивовижне у краю Хамовому, страшне над морем Червоним.
23І хотів понищити їх, якби Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у виломі, щоб відвернути гнів Його, щоб не понищив їх!
24І зреклися вони землі жаданої, не вірили слову Його.
25І ремствували в шатрах своїх, і нехтували голосом Господнім.
26І підніс Він руку Свою на них, щоб повалити їх у пустелі,
27Повалити насіння їхнє в народах і розпорошити їх по країнах.
28Вони приліпилися до Баал-Пеора і їли пожертви мертвим.
29І дратували Бога вчинками своїми, і уразила їх виразка.
30І постав Пінхас, і звершив суд, – і зупинилася ураза.
31І це зараховано йому в праведність від роду й до роду навіки.
32І прогнівали Бога над водою Меріви, і Мойсей зазнав лиха через них.
33Бо вони завдали прикрости духові його, і він у гніві говорив устами своїми.
34Не винищили народів, про котрих сказав їм Господь.
35Але перемішалися з поганами і навчилися їхніх учинків.
36Служили ідолам їхнім, котрі були для них пасткою.
37І приносили синів своїх і доньок своїх у пожертву демонам.
38Проливали кров безневинну, кров синів своїх і доньок своїх, котрих приносили на пожертву ідолам Ханаанським, – і опоганилася земля кров’ю.
39Опоганювали себе вчинками своїми, і вчиняли блуд.
40І спалахнув гнів Господній на народ Його, і став Йому огидним спадок Його.
41І віддав їх в руки поганів, і ненависники їхні стали панувати над ними.
42Вороги їхні завдали їм утисків, і вони упокорювалися під рукою їхньою.
43Багато разів Він визволяв їх; а вони дратували Його упертістю своєю, і зазнавали приниження за беззаконня свої.
44Але Він зважав на скорботу їхню, коли чув волання їхнє.
45І згадував заповіта Свого з ними, і жалкував за вчинене за щедрою милістю Своєю.
46І пробуджував до них співчуття у всіх, хто полонив їх.
47Урятуй нас, Господе, Боже наш, і збери нас від народів, щоб прославляти святе ймення Твоє, хвалитися Твоєю славою.
48Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, од віку й до віку. І нехай скаже увесь народ: Амінь! Алілуя!