1Отож, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада любови, коли є якась спільність духа, якщо є якесь милосердя і співчуття,
2То доповніть мою радість: майте одні думки, майте таку саму любов, будьте, як одна душа, у спільній згоді;
3Нічого не започатковуйте в суперечках, або з гонору, але з мудрою сумирністю вважайте один одного вищим від себе.
4І не про себе лише кожний піклуйся, але кожний про інших.
5Бо у вас мають бути такі самі почуття, котрі у Христі Ісусі.
6Він, явивши образ Божий, не вважав крадіжем бути рівнею Богові;
7Але принизив Себе Самого, прибравши образ раба, учинившися подібним до людей і на вигляд став, як людина;
8Упокорив Себе, був слухняним навіть до смерти, і смерти хресної.
9А тому Бог підніс Його і дав Йому ймення найвище від усілякого ймення,
10Щоб перед йменням Ісуса схилилося всіляке коліно небесних, земних і тих, що під землею,
11І всілякий язик сповідував, що Господь Ісус є Христос на славу Бога Вітця.
12Отож, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в моїй присутності, але значно більше нині під час відсутності моєї, зі страхом і трепетом звершуйте свій порятунок,
13Тому що Бог спричиняє у вас і бажання і діяння, із Своєї волі.
14Усе вчиняйте без нарікання й сумніву,
15Щоб ви були бездоганними та чистими дітьми Божими, цнотливими поміж лукавого і розбещеного роду, в котрому ви сяєте, як світила у світі.
16Дотримуючись слова життя, на похвалу мені у день Христа, що я не марно докладав зусиль, не марно працював.
17Але якщо я також стаю жертвою за пожертву і служіння віри вашої, то радію і тішуся разом з усіма вами;
18Ось за це саме ви також радійте і співрадійте зі мною.
19А сподіваюся у Господі Ісусі невдовзі послати до вас Тимофія, щоб я також, дізнавшися про ваші обставини, потішився духом.
20Бо я не маю нікого такого ж старанного, щоб він так щиро піклувався про вас;
21Тому що всі шукають свого, а не того, що бажане Ісусові Христу.
22А його вірність вам відома, тому що він, як син батькові, служив мені, коли я благовістив.
23Отож, я сподіваюся послати його відразу ж, як тільки-но дізнаюся, що буде зі мною.
24Я певний в Господі, що й сам невдовзі прийду до вас.
25А втім, я вважав за потрібне послати до вас Єпафродита, брата і співробітника і сподвижника мого, а вашого посланця і служника в моїх тіснотах,
26Тому що він вельми хотів усіх вас бачити і дуже сумував через те, що до вас долинула чутка про його хворобу.
27Бо він був недужий і замалим не вмер; але Бог помилував його, і не його тільки, а також мене, щоб не додалося мені жалю до печалі.
28А тому я скорше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, а я менше сумував.
29То прийміть же його в Господі з усілякою радістю, і таких майте в пошані,
30Бо він за справу Христову був близько до смерти, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг мені.