1І здійняла вся громада ґвалт, і плакав народ цілісіньку ту ніч.
2І ремствували на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїля, і вся громада сказала їм: О, якби ми померли на землі єгипетській, або згинули в пустелі цій!
3І навіщо Господь веде нас на цю землю, щоб ми впали від меча? Дружини наші і діти наші дістануться як здобич ворогам. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?
4І сказали одне одному: Оберемо собі князя і повернемося до Єгипту.
5І впали Мойсей та Аарон на лиця свої перед усім зібранням громади синів Ізраїля.
6Й Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, що також оглядали землю, розірвали одежу свою,
7І сказали всій громаді синів Ізраїля: Земля, котрою ми проходили для огляду, вельми й вельми гарна.
8Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас на цю землю, і дасть нам її, – цю землю, по котрій тече молоко і мед.
9Лише супроти Господа не повставайте, і не бійтеся народу землі тієї; бо він дістанеться нам для спожитку, захисту в нього не стало; а з нами Господь, не бійтеся їх.
10І сказала вся громада: Забити їх камінням! Але слава Господня з’явилася у скинії зібрання всім синам Ізраїля.
11І сказав Господь Мойсеєві: Доки буде дратувати Мене народ цей? І доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, котрі учиняв Я серед нього?
12Уражу його виразкою і винищу його, а від тебе витворю народ численніший і сильніший від нього.
13Але Мойсей сказав Господові: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти силою Своєю вивів цей народ,
14І скажуть мешканцям землі цієї, котрі чули, що Ти, Господе, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господе, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмарина Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у хмаровому стовпі, а вночі у стовпі вогняному.
15І якщо Ти винищиш народ цей, як одного чоловіка, то народи, котрі чули славу Твою, скажуть:
16Господь не зміг ввести народ сей на землю, котру Він із клятвою обіцяв йому, а тому й вигубив його в пустелі.
17Отож, нехай же звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18Господь довготерпеливий і багатомилостивий, Який прощає беззаконня і злочини, і не залишає без покари, але карає беззаконня батьків у дітях до третього і четвертого покоління.
19Прости гріха народові цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народові цьому від Єгипту аж сюди.
20І сказав Господь Мойсеєві: Прощаю за словом твоїм.
21Та живий Я, і славою Господньою виповнена уся земля.
22Усі, котрі бачили славу Мою і знамення Мої, учинені Мною в Єгипті і в пустелі, і спокушали Мене уже десять разів, і не дослухалися голосу Мого,
23Не побачать землі, котру Я, присягаючись, обіцяв батькам їхнім; всі, хто дратував Мене, не побачать її.
24Але слугу Мого, Калева, за те, що в ньому був інший дух, і він неухильно прямував за Мною, введу на землю, до котрої він ходив, і сім’я його успадкує її.
25Амалик же, та Ханаан нині живуть у долині; завтра оберніться та рушайте в пустелю до Червоного моря.
26І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові, говорячи:
27Допоки цій злій громаді ремствувати на Мене? Дорікання синів Ізраїля, котрими вони дорікають Мені, Я чую.
28Скажи їм: Живу Я, - говорить Господь: як говорили ви у вуха Мені, так і вчиню вам.
29У пустелі цій упадуть трупи ваші, і всі ви, що пораховані, скільки вас числом, від двадцяти літ і вище, котрі ремствували на Мене,
30Не увійдете на землю, на котрій Я, піднісши руку Мою, присягався переселити вас, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31Дітей ваших, про котрих ви говорили, що вони дістануться на здобич ворогові, Я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви знехтували.
32А ваші трупи упадуть в пустелі цій.
33А сини ваші будуть блукати у пустелі сорок літ, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, аж доки не згинуть усі тіла ваші в пустелі.
34За числом сорока днів, коли ви оглядали землю, будете нести провину за гріхи ваші сорок літ, рік за день, щоб ви спізнали, що означає залишитися без Мене.
35Я, Господь, говорю, так і вчиню з усією цією злою громадою, яка повстала супроти Мене: в пустелі цій всі вони загинуть і перемруть.
36І ті, котрих посилав Мойсей для огляду землі, і котрі, повернувшись, підбурили супроти нього всю громаду, розповсюджуючи недобрий поголос про землю,
37Оці, що розповсюджували недобрий поголос про землю, померли, будучи уражені виразкою перед Господом.
38Тільки Ісус, син Навинів, і Калев, син Єфуннеїв, залишилися живі із тих мужів, котрі ходили оглядати землю.
39І сказав Мойсей слова оці перед синами Ізраїля, і народ був у тяжкій жалобі.
40І підвелися рано-вранці, і повиходили на верховину гори, говорячи: Ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь; бо ми згрішили.
41Мойсей сказав: Навіщо ви переступаєте повеління Господнє? Надаремна спроба!
42Не рушайте, бо немає серед вас Господа: – щоб не здолали вас вороги ваші.
43Бо амаликитяни і ханаанеї там перед вами, і ви впадете од меча, тому що ви відступилися од Господа, і не буде з вами Господа.
44Але вони насмілилися піднятися на верховину гори; а Ковчег Заповіту Господнього і Мойсей не полишали табору.
45І зійшли амаликитяни і ханаанеї, які жили на горі тій, і побили їх, і гнали їх аж до Хорми.