1І станеться наприкінці днів: гора Дому Господнього постане на чолі гір і здійметься над пагорбами, і потечуть до неї народи.
2І підуть численні народи і скажуть: Ходімо, і зійдемо на гору Господню і в дім Бога Якова, – і Він навчить нас шляхів Своїх, і будемо ходити стежками Його; бо від Сіону вийде закон і слава Господня – з Єрусалиму.
3І буде він судити численні народи і викриє багато племен у віддалених країнах; і перекують мечі свої на орала і списи свої – на серпи; не підійме народ на народ меча, і не будуть уже навчатися воювати.
4Але кожний буде сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю смоківницею, і ніхто не буде залякувати їх, бо уста Господа Саваота повідали це.
5Бо всі народи ходять, кожний – в ім’я свого бога; а ми будемо ходити в ім’я Господа, Бога нашого повіки віків.
6Того дня, – говорить Господь, – зберу кульгаве і поєднаю розігнане і тих, на кого Я навів лихо.
7І вчиню кульгаве останком і далеко розпорошене могутнім народом, і Господь буде царювати над ними на горі Сіон віднині й до віку.
8А ти, вежо отари, пагорбе доньки Сіону! До тебе прийде і повернеться колишнє володарювання, царство – до доньок Єрусалиму.
9Навіщо ж ти так нині голосно волаєш? Хіба в тебе немає царя? Чи не стало у тебе порадника, що тебе виповнили страждання, як породіллю?
10Страждай і потерпай болем, доню Сіону, як породілля, бо нині ти вийдеш із міста і житимеш у полі і дійдеш до Вавилону. Там будеш урятована, там звільнить тебе Господь з руки ворогів твоїх.
11А тепер зібралися супроти тебе численні народи і кажуть: Нехай буде вона опоганена, і нехай надивиться око наше на Сіон!
12Але вони не відають думок Господніх і не розуміють поради Його, що Він зібрав їх, як снопи на тік.
13Підведися і молоти, доню Сіону; бо Я вчиню ріг твій залізним і копита твої вчиню мідними, – і переможеш численні народи і присвятиш Господові набуток їхній і скарби їхні Володареві всієї землі.