1Коли Ісус скінчив ці слова, то вийшов із Галілеї і прибув до володінь юдейських, що за Йорданом.
2За Ним рушила безліч народу, і Він уздоровлював їх там.
3І наблизилися до Нього фарисеї і спокушали Його, кажучи Йому: Чи з будь-якої причини дозволяється чоловікові розлучатися з дружиною своєю?
4Він так їм відповів: Хіба не читали ви, що Творець від початку витворив їх чоловіком і жінкою?
5І сказав: А тому нехай залишить чоловік батька і матір, і приліпиться до дружини своєї, і будуть обидвоє однією плоттю.
6Аж так, що вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає.
7Вони сказали Йому: А чому ж Мойсей заповідав давати листи про розлучення і розривати з нею шлюб?
8Він сказав їм: Мойсей, з огляду на жорстоке серце ваше, дозволив вам розривати шлюб із дружинами вашими; а спочатку не було так.
9Але Я кажу вам: Хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб і одружиться з другою, той чинить перелюб, а той, що одружився з розлученою, також чинить перелюб.
10Сказали Йому учні Його: Якщо такий обов’язок чоловіка щодо дружини, то краще не одружуватися.
11А Він сказав їм: Не всі можуть вмістити це слово, але кому дано;
12Бо є скопці, котрі із лона матері народилися так; і є скопці, котрі вчинені людьми; і є скопці, котрі самі себе вчинили скопцями для Царства Небесного. Хто може прийняти, нехай прийме.
13Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився; а учні забороняли їм.
14Але Ісус сказав: Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15І, поклавши на них руки, попростував звідти.
16І ось, підійшов один (чоловік) і сказав Йому: Учителю Добрий! Що маю вчинити доброго, щоб мати життя вічне?
17А Він сказав йому: Нащо ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не добрий, а лише один Бог. Та коли хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
18Він сказав Йому: Яких? А Ісус сказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй облудно.
19Шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
20Юнак сказав Йому: Усе це зберіг я від юности моєї; то чого мені ще бракує?
21Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і будеш мати скарб на небесах; і приходь і йди слідом за Мною.
22Зачувши це слово, юнак сумно пішов геть, бо в нього був значний маєток.
23А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного;
24І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
25Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися?
26А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо.
27Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: Ось, ми покинули все і пішли за Тобою; а що буде нам?
28А Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, – у новому житті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29Кожний, хто залишить оселі, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, або дружину, чи дітей, чи землі заради ймення Мого, дістане у сто разів більше і життя вічне матиме у спадок.
30Багато з перших будуть останніми, і останні – першими.