1Після цього Він проходив містами й поселеннями, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцятеро.
2І деякі жінки, котрих Він уздоровив од злих духів і хворощів: Марія, звана Магдалиною, з котрої вийшло сім демонів,
3Й Іванна, дружина Худзи, урядовця Іродового, і Сусанна, та багато інших, котрі слугували Йому маєтністю своєю.
4А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:
5Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.
6А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.
7А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.
8А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!
9А учні Його запитали в Нього: А що б вона мала означати, ця притча?
10Він сказав: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, аж так, що вони дивляться, і не бачать, і чують, і не розуміють.
11Ось, що означає притча оця: Насіння – є слово Боже;
12А те, що впало при дорозі, це суть ті, що слухають, до котрих пізніше приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не врятувалися.
13А те, що впало на каміння, – це ті, котрі почують слово, з радістю приймають, але котрі не мають коріння, і в певному часі вірують, а під час спокуси відпадають.
14А те, що впало в терня, це ті, котрі слухають слово, але відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду.
15А те, що впало на добру землю, це ті, котрі, почувши слово, бережуть його в доброму й чистому серці і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!
16Ніхто запаленої свічки не покриває посудиною, або не ставить її під ліжко, а ставить на свічник, щоб світло бачили ті, хто входить.
17Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні утаємниченого, що не стало б відомим і не виявилося б.
18Отож, пильнуйте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того відбереться й те, що він сподівається мати.
19І прийшли до Нього Матір і брати Його, і не могли підійти до Нього через юрбу народу.
20І повідали Йому: Матір і брати Твої стоять надворі, бажають бачити Тебе.
21Він сказав їм у відповідь: Матір Моя і брати Мої – є ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22Одного дня Він зайшов у човен з учнями Своїми і сказав їм: Перепливемо на той бік озера. І попливли.
23Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала.
25Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це Такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?
26І припливли в країну Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27А коли Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік городянин, що з давніх часів мав у собі демонів, не вдягався ніколи, і мешкав не в оселі, а в гробах (печерах).
28Він побачив Ісуса, закричав, і впав перед Ним ницьма і голосно сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.
29Бо Ісус звелів духові нечистому вийти з цього чоловіка; тому що він тривалий час мучив його, аж так, що його зв’язували ланцюгами і мотузками, оберігаючи його, але він розривав ланцюги, – і гнав його демон у пустелю.
30Ісус запитав його: Яке в тебе ім’я? Він сказав: Легіон, тому що багато демонів увійшло в нього.
31І вони просили Ісуса, щоб не наказував їм кинутися в безодню.
32Тут-таки на горі паслося велике стадо свиней; і демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.
33Демони вийшли з чоловіка і увійшли в свиней; і кинулося стадо з крутопаду в озеро і втопилося.
34А пастухи все це бачили і кинулися тікати, і розповіли про це в місті і в поселеннях.
35І вийшли люди подивитися, що сталося; а коли прийшли до Ісуса, побачили чоловіка, з котрого вийшли демони, що сидів біля ніг Ісуса, вже одягнутого і при здоровому глузді; і жахнулися.
36А пастухи розповіли їм, як уздоровлювався біснуватий.
37І просив Його увесь народ Гадаринської округи відійти од них, тому що виповнилися великим страхом. Він зайшов у човен і повернувся.
38А чоловік той, з котрого вийшли демони, просив Його, щоб з Ним бути. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39Повернися до своєї домівки, і повідай, що учинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що учинив йому Ісус.
40А коли Ісус повернувся, народ прийняв Його, тому що всі чекали на Нього.
41І ось, прийшов чоловік на ім’я Яір, котрий був старшим у синагозі, і впавши до ніг Ісуса, просив Його зайти до його оселі,
42Тому що в нього була одна донька, років дванадцяти, і вона помирала. Коли Він йшов, то народ юрмився біля Нього.
43І жінка, що страждала на кровотечу дванадцять літ, котра витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її уздоровити,
44Підійшла ззаду і торкнулася поли одягу Його; і тієї ж миті кровотеча в неї припинилася,
45І сказав Ісус: Хто торкнувся до Мене? Коли всі заперечували, Петро сказав, а також ті, що були з Ним: Учителю! Народ оточує Тебе і тіснить, – а Ти кажеш: Хто торкнувся до Мене?
46Але Ісус сказав: Хтось торкнувся до Мене; бо Я відчував силу, що виходила з Мене.
47Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася.
48Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,
49А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.
50Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.
51А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.
52Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.
53І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.
54А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!
55І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.
56І були вражені батьки її. А Він наказав їм нікому не оповідати про те, що сталося.