1І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2Скажи Ааронові і синам його, щоб вони обережно поводилися із святими знаряддями синів Ізраїля, і не безчестили святого ймення Мого в тому, що вони присвячують Мені. Я Господь.
3Скажи їм: Якщо хтось із усього потомства вашого з родів ваших, маючи на собі нечистоту, приступить до святих знарядь, котрі присвячують сини Ізраїля Господові, то винищиться душа та від присутности Моєї. Я Господь.
4Хто із сім’я Ааронового прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, доки не очиститься. І хто торкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або у кого станеться викид сім’я,
5Або хтось торкнеться до якого-небудь гада, від котрого він стане нечистим, або до чоловіка, від котрого він стане нечистим, будь-якою нечистотою,
6Той, торкнувшися до цього, нечистим буде до вечора, і не повинен їсти святинь передніше, аніж обмиє тіло своє водою.
7Та коли зайде сонце, і він очиститься, тоді може він їсти святині; бо це його їжа.
8Мертвечини і розтерзаного звіром він не повинен їсти, щоб не опоганитися цим. Я Господь.
9Нехай дотримуються вони приписів Моїх, щоб не понести на собі гріха і не вмерти в ньому, коли порушать це. Я Господь, що освячує їх.
10Ніхто сторонній не повинен їсти святині; той, що оселився у священика, і наймит не будуть їсти святині.
11А якщо священик купить собі чоловіка за срібло, то цей може її їсти, також і той, хто народився в домі його, може їсти хліб його.
12Якщо донька священика вийде заміж за стороннього, то вона не буде їсти приношень святих.
13А коли донька священика буде вдовою, або розведеною, і дітей у неї нема, і повернеться в дім вітця свого, як була за юности своєї, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не буде їсти його.
14Хто, помилившися, з’їсть що-небудь із святині, той мусить віддати священикові святиню і докласти до неї п’яту її частину.
15Вони самі не повинні опоганювати святині синів Ізраїля, котрі вони приносять Господові,
16І не повинні наражатися на власну провину, коли будуть їсти святині їхні, бо Я Господь, Який освячує їх.
17І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18Оголоси Ааронові і синам його, і всім синам Ізраїля, і скажи їм: Якщо хтось із дому Ізраїлевого, або із захожих, які поселилися між ізраїльтянами, з обітниці якоїсь чи із завзяття приносить приношення своє, котре приносить Господові для приношення всеспалення:
19Ви маєте приносити із своєї доброї волі без вади чоловічої статі, з великої худоби, із овець та із кіз.
20Жодної тварини, на котрій є вада, не приносьте, бо це буде несприятливе для вас.
21І якщо хтось приносить пожертву мирного приношення Господові, виконуючи обітницю, або із своєї волі, з великої худоби, або з дрібної, то пожертва має бути без вади, аби була прийнята; жодної вади не мусить бути на ній.
22Тварини сліпої чи ушкодженої, чи виродливої, чи хворої, чи коростявої, чи запаршивілої, – таких не приносьте Господові; і для приношення вчиненого вогнем не давайте їх на жертовник Господній.
23Теля і ягня із членами різновеликими – довгими чи короткими, для приношення добровільного принести можеш; а якщо за обітницю, то це не буде прийняте.
24Тварини, у котрої ядра роздушені, розбиті, відірвані, або ж вирізані, не приносьте ніяких приношень із них на землі вашій.
25І також із рук чужинців не приносьте хліба у дарунок Богові вашому; тому що на них пошкодження, порок їхній, і вади будуть на них; не будуть прийнятні для вас.
26І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
27Коли вродиться телятко або ягня, або козеня, то сім днів мусить воно побути біля матері своєї, а від восьмого дня і подальшого буде прийнятне для приношення, вчинене вогнем Господові.
28Однак ні корови, ні вівці не коліть одного дня з отеленням і ок о том у них.
29Якщо принесете Господові пожертву вдячности, то приносьте їх за своєю доброю волею.
30Того ж дня треба з’їсти її; не залишайте від неї до ранку. Я Господь.
31І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь.
32Не безчестіть святого ймення Мого, щоб Я святився серед синів Ізраїля. Я Господь, що освячує вас,
33Котрий вивів вас із землі єгипетської, щоб вашим Богом бути. Я Господь.