1Після цього пішов Ісус на той бік моря Галілейського, в околиці Тиверіяди;
2За Ним пішло багато народу, через те, що бачили дива, котрі Він чинив над хворими.
3Ісус вийшов на гору і там сидів з учнями Своїми.
4А наближалася Пасха, свято юдейське.
5Ісус підвів очі, побачив, що багато народу йде до Нього, і сказав Пилипові: Де нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів учинити.
7Пилип відповів Йому: Та їм навіть на двісті динаріїв замало буде хліба, щоб кожному дісталося хоча б трішки.
8Один із учнів Його, Андрій, брат Симона Петра, сказав Йому:
9Є тут в одного хлопчини п’ять ячмінних хлібів і дві рибки, але що це для багатьох?
10А Ісус сказав: Порадьте їм прилягти. І було на тій місцині багато трави. І прилягло люду близько п’яти тисяч.
11Ісус узяв хліби, подякував і роздав учням, а вже учні – тим, що лежали, так само й риби, скільки хто хотів.
12І коли наситилися, то сказав учням Своїм: Позбирайте залишки, щоб нічогісінько не пропало.
13І позбирали, і наповнили дванадцять кошів куснів від п’яти ячмінних хлібів, що залишилися в тих, що їли.
14Тоді люди, які бачили диво, вчинене Ісусом, сказали: Це істинно Той Пророк, Котрий мав прийти у світ.
15А Ісус, дізнавшись, що хочуть прийти і взяти Його несподівано і настановити царем, знову пішов на гору Сам один.
16А коли настав вечір, то учні спустилися до моря.
17Вони зайшли в човен і попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже сутеніло, а Ісус не приходив до них.
18І хвилювалося море од великого вітру.
19Коли пропливли близько двадцяти п’яти чи тридцяти стадій, то побачили Ісуса, Котрий простував по морю і наближався до човна, і злякалися.
20Але Він сказав їм: Це Я, не бійтеся.
21Вони хотіли допомогти Йому ступити в човен, і негайно човен пристав до того берега, куди пливли.
22Другого дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що там, окрім одного човна, до якого зайшли учні Його, іншого не було, і що Ісус не заходив до човна з учнями Своїми, а відпливли самі учні Його;
23А тим часом, припливли з Тиверіяди інші човни, близенько до того місця, де їли хліб після того, як подякував Господь;
24Отож, коли народ побачив, що тут немає Ісуса, ні учнів Його, то зайшли до човнів і припливли до Капернауму, – шукали Ісуса.
25А коли знайшли Його на тім боці моря, сказали Йому: Равві! Коли Ти сюди прийшов?
26Ісус сказав їм у відповідь: Істинно, істинно кажу вам: Ви шукаєте Мене не тому, що бачили дива, але через те, що їли хліб і наситилися;
27Дбайте не заради харчів скороминучих, але заради їжі, що провадить в життя вічне, котре дасть вам Син Людський; бо якраз на Ньому є ознака Батька і Бога.
28Отож, сказали Йому: Що нам учинити, щоб звершувати діяння Божі?
29Ісус сказав їм у відповідь: Ось діяння Боже: Щоб ви вірували в Того, Кого Він послав.
30На це сказали Йому: А яку Ти покажеш ознаку, аби ми побачили і повірили Тобі? Що Ти вчиниш?
31Батьки наші споживали манну в пустелі, як написано: Він дав їм їсти хліб з неба.
32А Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Не Мойсей дав вам хліба з неба, а Батько Мій дає вам істинний хліб із неба;
33Бо хліб Божий є Той, Котрий приходить з небес і дає життя світові.
34На це сказали Йому: Господе! Давай нам хліб такий повсякчас.
35А Ісус сказав їм: Я є хліб життя, той, хто приходить до Мене, не буде голодним, і той, хто вірує в Мене, не знатиме спраги ніколи.
36Але Я сказав вам, що ви навіть бачили Мене, і не віруєте.
37Усе, що дає Мені Батько, до Мене приходить, і того, хто до Мене приходить, не прожену геть.
38Бо Я зійшов з небес не для того, щоб звершувати волю Мою, але волю Батька, Котрий послав Мене.
39А воля Батька, Котрий послав Мене, є така, щоб із того, що Він Мені дав, нічого не погубити, але все те воскресити останнього дня.
40Воля Того, Хто послав Мене, є така, щоб кожний, хто бачив Сина і вірує в Нього, мав життя вічне, щоб Я воскресив його останнього дня.
41І обурилися на Нього юдеї за те, що Він сказав: Я є хліб, що з небес зійшов.
42І казали: Чи це не Ісус, Йосипів син, Котрого батька і Матір ми знаємо? Чому ж Він запевняє: Я зійшов з небес?
43Ісус сказав їм у відповідь: Не ремствуйте поміж собою:
44Ніхто не може прийти до Мене, якщо не приверне його Батько, Котрий послав Мене; і Я воскрешу його останнього дня.
45У пророків було написано: І будуть усі навчені Богом. Кожний, хто почув од Батька і навчився, приходить до Мене.
46Це не те, щоб хтось бачив Батька, окрім Того, Хто є від Бога: Він бачив Батька.
47Істинно, істинно кажу вам: Хто вірує в Мене, має життя вічне.
48Я – хліб життя.
49Батьки ваші їли манну в пустелі і померли;
50А хліб, Котрий з небес сходить, такий, що той, хто споживає Його, – не помре.
51Я – хліб живий, що з неба зійшов: хто їстиме цей хліб, буде жити вічно; а хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, котру Я віддам за життя світу.
52Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: Як Він може дати нам їсти плоть Свою?
53А Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: Якщо не будете їсти Плоті Сина Людського і пити крови Його, то не будете мати в собі життя;
54А хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня;
55Бо Плоть Моя справді є їжа, і Кров Моя справді є питво;
56Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я – в ньому;
57Як послав Мене живий Батько, і Я живу Батьком, так само й той, що їсть Мене, жити буде Мною.
58Це і є хліб, що зійшов з небес, не так, як батьки ваші їли манну й померли: Хто їсть хліб цей, житиме вічно.
59Про це повідав Він у синагозі, навчаючи в Капернаумі.
60Почувши це, чимало з присутніх учнів казали: Які жорсткі слова! Хто може це чути?
61Але Ісус, гаразд знаючи Сам у Собі, що учні Його ремствують на те, сказав їм: Чи це вас спокушає?
62А що ж буде, коли побачите Сина Людського, Котрий підноситься туди, де був передніше?
63Дух дає життя, а плоть не приносить користі ніякої. Слова, котрі Я виповідаю вам, є дух і життя.
64Але є поміж вами деякі, що не вірують. Бо Ісус від початку знав, хто є ті, що не вірують, і хто зрадить Його.
65І сказав: Через те й казав Я вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не дасть того Батько Мій.
66І під той час чимало з учнів Його відступилося од Нього і вже не ходили з Ним.
67Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Чи не бажаєте й ви відступитися?
68Симон Петро відповів Йому: Господе! До кого нам відступити? Ти маєш слова вічного життя.
69І ми увірували і пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого.
70Ісус відповів їм: Чи не дванадцятьох Я вибрав вас? Але один із вас диявол.
71Це казав Він про Юду, сина Симона Іскаріота, бо саме цей зажадав зрадити Його, будучи одним із дванадцятьох.