1Чи відаєш ти час, коли народжують дикі кози на скелях, і чи бачив ти, як лань стає породіллю?
2Чи можеш ти вирахувати місяці вагітности їхньої? І чи відаєш про час їхнього окоту?
3Вони злягаються, приводять діток своїх, викидаючи свій послід.
4Діти їхні набираються сили, зростають у полі, а потім відходять і не повертаються до них.
5Хто випустив дикого віслюка на волю, і хто розв’язав пута онагрові,
6Котрому степ Я вибрав оселею і солончаки – житлом?
7Він насміхається з міської велелюдности і не чує крику погонича.
8У горах відшукує собі поживи і шукає всілякого зела.
9Чи захоче служити тобі одноріг і чи переночує біля твоїх ясел?
10Чи можеш мотузом прив’язати однорога до борозни, і чи буде він боронувати за тобою поле?
11Чи покладеш на нього надію, тому що в нього велика сила, і чи доручиш йому роботу свою?
12Чи повіриш йому, що він повернеться й складе насіння твоє на току твоєму?
13Чи ти дав гарні крила павичеві і пір’я та пух страусові?
14Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
15І забуває, що нога може роздушити їх, і польовий звір може розтоптати їх.
16Він жорстокий з дітьми своїми, наче не зі своїми, і не відає остраху, що праця його буде марною;
17Тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом.
18А коли підніметься на верховину, то насміхається з коня і вершника його.
19Чи ти дав коневі силу і одягнув шию його у гриву?
20Чи можеш ти налякати його, мов сарану? Хропіння ніздрів його – жах!
21Б’є ногою землю і захоплюється силою; і йде супроти зброї.
22Він сміється з небезпеки, і не лякається, і не відвертається од меча.
23Сагайдак звучить над ним, виблискує спис і ратище.
24У пориві і шаленстві він ковтає землю і не може встояти при звукові сурми.
25При голосі сурми він кричить: І-га-га! І здалеку чує битву, гучні голоси вождів і вигуки.
26Чи твоєю мудрістю яструб літає і завертає крила свої на південь?
27Чи за твоїм словом злітає орел і влаштовує на верховині гніздо своє?
28Він замешкує на скелі і ночує на чолопку узгірків та на місцях неприступних.
29Звідти визорює собі поживу: очі його бачать далеко.
30Пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.
31І продовжував Господь, і сказав Йовові:
32Чи буде той, що змагається із Всемогутнім, ще навчати? Той, що викриває Бога, нехай відповідає Йому.
33І відповідав Йов Господові, і сказав:
34Ось, я нікчемний; що я буду відповідати Тобі? Руку мою кладу на уста мої.
35Якось я казав, – тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.