1І був знову день, коли прийшли сини Божі, щоб стати перед Господом, – поміж ними прийшов і сатана стати перед Господом.
2І сказав Господь сатані: Звідки ти прийшов? І відповідав сатана Господові, і сказав: Я ходив по землі і обійшов її.
3І сказав Господь сатані: Чи звернув ти увагу на служника Мого Йова? Бо немає такого, як він на землі: чоловік досконалий і справедливий, боїться Бога і обминає зло, і донині несхитний у своїй чистоті; а ти підбурював Мене супроти нього, аби погубити його без приводу.
4І відповідав сатана Господові, і сказав: Шкура за шкуру, а за життя своє віддасть чоловік усе, що в нього є;
5Але простягни руку Твою і торкнися кості його і плоті його, – чи не зневажить він Тебе перед лицем Твоїм?
6І сказав Господь сатані: Ось, він у руці твоїй, тільки життя його збережи.
7І відійшов сатана від Господа, і вразив Йова проказою лютою від підошви ноги його по самісіньке тім’я його.
8І взяв він собі черепка, аби шкребти себе ним, і присів у попіл.
9І сказала йому дружина його: Ти все ще несхитний у чистоті своїй? Прокляни Бога і помри.
10Але він сказав їй: Ти мовиш, як одна в безумі; невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? У всьому цьому не згрішив Йов устами своїми.
11І зачули троє друзів Йовових про всі біди, що спіткали його; і рушили кожний із свого місця: теманянин Єліфаз, шух’янин Білдад і нааманець Цофар, і зійшлися, щоби йти уболівати за нього і втішати його.
12І коли глянули на нього здалека, то не впізнали його; і піднесли голос, і заридали, і роздер кожний свою одежу, і кидали порох над головами своїми проти неба.
13І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому жодного слова, бо вони бачили, що страждання його вельми великі.