1Слово Господнє, котре було до пророка Єремії про народи поганські:
2Про Єгипет, про військо фараона Нехо, царя єгипетського, котре було над рікою Єфрат у Каркеміші, і котре переміг Навуходоносор, цар вавилонський, четвертого року Єгоякима, сина Йосіїного, царя юдейського:
3Готуйте щити і списи, і розпочинайте битву;
4Сідлайте коней і сідайте, вершники, і ставайте в шоломах, точіть списи, одягайтеся в кольчуги!
5Та чому Я бачу: вони сторопіли і завернули назад? І сильні їхні переможені, і втікають, не озираючись; звідусіль жах, – говорить Господь.
6Не втече швидконогий, і не врятується сильний; на півночі, біля ріки Єфрат, вони спіткнуться і впадуть.
7Хто це підіймається, мов ріка, і, мов потоки, хвилюються води його?
8Єгипет піднімається, мов ріка, і, як потоки води, захвилювалися води його, і говорить: Піднімусь і вкрию землю: знищу місто і мешканців його.
9Сідайте на коней і мчіться, колісниці, і виступайте, сильні, ефіопи і лівійці, озброєні щитом, і лидяни, що тримають луки і тятиви їхні;
10Бо день цей у Господа Бога Саваота є день помсти, аби помститися ворогам Його, і меч буде пожирати, і насититься і уп’ється кров’ю їхньою; бо це Господові Богові Саваотові буде приношення пожертви у північному краї, біля ріки Єфрат.
11Піди до Ґілеаду, візьми бальзаму, єгипетська юнко, доню Єгипту; ти марно будеш добирати ліки для уздоровлення: немає для тебе лікування.
12Почули народи про ганьбу твою, і зойки твої виповнили землю; бо сильний зіткнувся із сильним, і обидва упали разом.
13Слово, котре сказав Господь пророкові Єремії про нашестя Навуходоносора, царя вавилонського, щоб звоювати землю єгипетську:
14Повідайте в Єгипті і дайте знати в Мігдолі, і повідайте в Нофі і Тахпанхесі; скажіть: Підводься і готуйся, бо вже меч пожирає околиці твої.
15Чому сильний твій відкинутий? – Не встояв, тому що Господь погнав його.
16Він багатьох здолав, навіть падали один на одного і вигукували: Підводься! Повернемося до народу нашого, на рідну землю нашу від згубного меча!
17А там кричать: Фараон, цар Єгипту, завагався; він згаяв обумовлений час.
18Живу Я, - говорить Цар, Котрому ймення – Господь Саваот: як Фавор серед гір і мов Кармел біля моря, – така певність, що він прийде.
19Приготуй собі необхідне для переселення, доню, мешканко Єгипту, бо Ноф буде спустошений, спорожніє, залишиться безлюдним.
20Єгипет – пречудова телиця; але загибель з півночі поспішає, квапиться.
21І найманці його серед нього, мов годовані телята, – самі також завернули назад, почали втікати всі, не встояли, бо прийшла на них лиха година їхньої загибелі, час навідин їх.
22Голос його лине, мов гадючий; вони йдуть із військом, прийдуть на нього з сокирою, мов дроворуби;
23Вирубають ліс його, – говорить Господь, – бо їх безліч; їх більше, аніж сарани, і немає їм ліку.
24Осоромлена донька Єгипту потрапила до рук народу північного.
25Господь Саваот, Бог Ізраїлів, каже: Ось, Я навідаю Аммона, котрий в Но, і фараона та Єгипет, і богів його, і царів його, фараона і тих, що сподіваються на нього.
26І віддамо їх в руки тим, що шукають життя їхнього, і в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки рабів його; але після того буде він заселений, як за давніх днів, – говорить Господь.
27А ти не бійся, Якове, служителю Мій, і не лякайся, Ізраїлю: бо ось, Я вирятую тебе з далекої країни, і насіння твоє з краю полону їхнього; і повернеться Яків, і буде жити у спокої та мирі, і ніхто не буде його лякати.
28Не бійся, служителю Мій, Якове, - говорить Господь, - бо Я – з тобою; Я винищу всі народи, до котрих Я вигнав тебе, а тебе не винищу, а лише покараю тебе певною мірою; але непокараним не залишу тебе.