1Так сказав Господь: Зайди в дім юдейського царя і проголоси слово це,
2І скажи: Вислухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на троні Давидовому, – ти і служники твої і народ твій, що входять цією брамою.
3Так говорить Господь: Звершуйте суд і правду і рятуйте скривдженого від руки кривдника, не ображайте і не чиніть утисків зайшлому, сироті і вдові, і невинної крови не проливайте на цьому місці.
4Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити брамою дому цього царі, що сидять замість Давида на троні його, а також ті, що їздять на колісницях і на конях, – самі, і слуги їхні, і народ їхній.
5А якщо не послухаєте слів цих, то Мною присягаюся, – говорить Господь, – що дім цей стане пусткою.
6Бо так говорить Господь домові царя юдейського: Ти у Мене Ґілеад, вершина Ливану; але Я вчиню тебе пустелею і міста – безлюдними.
7І приготую супроти тебе губителів, кожного зі своїм знаряддям, – і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
8І численні народи будуть проходити через це місто і говоритимуть одне одному: За що Господь так учинив із цим значним містом?
9І скажуть у відповідь: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога свого, і поклонялися іншим богам, і служили їм.
10Не плачте за померлим і не жалкуйте за ним; але гірко плачте за тим, що йде у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
11Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, царя юдейського, котрий царював по своєму батькові, і котрий вийшов з цього місця: Він уже не повернеться сюди,
12Але помре на тому місці, куди відпровадили його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
13Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої – беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати даром і не віддає йому заробітку його.
14Хто говорить: Збудую собі дім великий і світлиці просторі, – і прорубує собі вікна, і обшиває кедриною, і фарбує червоною фарбою.
15Чи сподіваєшся ти бути царем, тому що в кедрині замешкав? Батько твій їв і пив, і звершував суд і правду, а тому велося йому добре.
16Він розглядав справу бідного і вбогого, і тому велося йому добре; чи не це означає знати Мене? – говорить Господь.
17Але твої очі і твоє серце спрямовані лише до твоєї вигоди і до пролиття безневинної крови, на те, щоб заподіювати утиски і насильство.
18А тому так говорить Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя юдейського: Не будуть його оплакувати: Де там, брате мій! І: Де там, сестро! Не будуть оплакувати його: Де там, володарю! І: Де там його велич!
19Віслюковим похороном поховають його: витягнуть його і викинуть далеко за браму Єрусалиму.
20Вийди на Ливан і кричи, і на Башані піднеси голос твій, і кричи з Аваріму, бо понищені всі друзі твої.
21Я казав тобі за добрих днів твоїх; але ти сказав: Не послухаю. Такою була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не підкорявся голосові Моєму.
22Усіх пастирів твоїх порозносить вітер, і друзі твої підуть у полон, – і тоді ти будеш осоромлений і зневажений за всі злочини твої.
23Той, що живе на Ливані, той, що гніздиться на небесах! Який жалюгідний будеш ти, коли заполонять тебе муки, мов біль жінки-породіллі!
24Живу Я, – сказав Господь, – якби Конія, син Єгоякимів, цар юдейський, був перснем на правиці Моїй, то й звідси Я зірву тебе.
25І віддам тебе в руки тих, що шукають життя твого і в руки тих, котрих ти боїшся, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, і в руки халдеїв,
26І викину тебе і матір твою, котра породила тебе, до чужої країни, де ви не народилися, і там помрете;
27А в країну, куди душа їхня бажатиме повернутися, туди не повернуться.
28Невже цей чоловік, Конія, є творіння мерзенне і знедолене? Чи він – посудина непридатна? За що їх викинули – його і насіння його – і погнали в країну, котрої не знали?
29О, земле, земле, земле! Слухай слово Господнє.
30Так говорить Господь: Запишіть чоловіка цього, позбавленого дітей, чоловіком лихим упродовж днів його, тому що ніхто вже з родоводу його не буде сидіти на Давидовому троні і володарювати в Юдеї.