1Слухайте слово, котре Господь говорить вам, дім Ізраїлів.
2Так говорить Господь: Не навчайтеся шляхів поганів і не бійтеся ознак небесних, котрих погани бояться.
3Бо приписи народів – порожнеча: зрубають дерево в лісі, обкорують його руками теслі за допомогою сокири,
4Покривають сріблом і золотом, прибивають цвяхами, щоб не хиталося.
5Вони – що обкорений стовп, і не розмовляють; їх носять, тому що ходити не можуть. Не лякайтеся їх, бо вони не можуть завдати лиха, але й добра вчинити не мають сили.
6Немає схожого на Тебе, Господе! Ти великий, і ймення Твоє велике могутністю.
7Хто не злякається Тебе, Царю народів? Бо Тобі єдиному належить це. Тому що поміж усіма мудраками народів і в усіх царствах їхніх немає схожого на Тебе.
8Усі до одного вони безглузді і глупаки; марне навчання – оце дерево.
9Розплющене на листки срібло завезли з Таршішу, золото – із Офіру: справа художника та рук ливарника; одежа на них – гіацинт і пурпур: усе це – витвір людей удатних.
10А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля; і народи не можуть витримати обурення Його.
11Так говоріть їм: Боги, котрі не утворили неба і землі, щезнуть із землі, а також із-під небес.
12Він витворив землю силою Своєю, утвердив світ мудрістю Своєю і розумом Своїм розпросторив небеса.
13Коли Він озветься, – вирують води на небесах, і Він підносить хмари від рубежів землі, утворює блискавиці серед дощу і виводить вітер із Своїх сховищ.
14Удається до безуму всілякий чоловік у своєму пізнанні, соромить себе кожний ливарник ідолом своїм, бо виплавлене ним є брехня, і немає в ньому духа.
15Це – викінчена порожнеча, вироби облудні; у часі відвідин їх вони щезнуть.
16Не така, як їхня, доля в Якова; тому що Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезло спадщини Його; ймення Його – Господь Саваот.
17Збери на землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
18Бо так говорить Господь: Ось, сього разу Я викину мешканців цього краю і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх там.
19Горе мені у моїх тіснотах, пекуча рана моя, але я кажу сам собі: Справді, це – моя журба, і я буду нести її.
20Шатро моє спустошене, і всі мотузки мої порвалися; діти мої пішли від мене і немає їх; нікому вже поставити шатра мого і розвісити килимів моїх.
21Бо пастирі стали безглуздими і не шукали Господа, а тому вони й чинили нерозважливо, і вся череда їхня порозбігалася.
22І лине чутка: Ось, він іде, і великий гамір від північної країни, щоб міста юдейські зробити пустелею, житлом шакалів.
23Знаю, Господе, що не у волі людини шлях її, що не має влади мандрівник спрямовувати ходу ступнів своїх.
24Карай мене, Господе, але за правдою, не в гніві Твоєму, щоб не став нічим.
25Вилий лють Твою на народи, котрі не знають Тебе, і на племена, котрі не кличуть ймення Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і винищили його, і житла його спустошили.