1Ось, рука Господа не зменшилася для того, щоб рятувати, і вухо Його не поважчало для того, щоб чути.
2Але беззаконня ваші відлучили вас від Бога, і гріхи ваші відвертають лице Його од вас, щоб не чути.
3Бо руки ваші осквернені кров’ю, а пальці ваші – беззаконням; уста ваші виповідають лжу, язик ваш проголошує неправду.
4Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не захищає істину; сподіваються на пусте і виповідають брехню, започатковують зло і породжують злочини.
5Висиджують гадючі яйця і тчуть павутиння; хто поживу з них учинить – помре, а якщо роздушить, – виповзе гадюка.
6Павутиння їхнє для одягу непридатне, і вони не покриються своїм витвором; справи їхні – вправи неправедні, і насильство в руках їхніх.
7Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття безневинної крови; думки їхні – думки нечисті, спустошення і загибель на стежках їхніх.
8Шляхів миру вони не відають, і немає суду на стежках їхніх; шляхи їхні криві, і ніхто, хто рухається ними, не знає миру.
9А тому так далеко від нас суд, і правосуддя не сягає до нас; ждемо на світло, і ось пітьма, – озорення, і ходимо в мороці.
10Обмацуємо, наче сліпі, стіну, і, наче без очей, ходимо навпомацки в полудень, наче в сутінки, серед живих – як мертві.
11Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; наджидаємо суду, і немає його, – порятунку, але він задалеко від нас.
12Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідкують супроти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.
13Ми зрадили, і збрехали перед Господом, і відступили од Бога нашого; обмовляли наклепом і зрадою, започатковували і народжували з серця ложні слова.
14І суд відступив назад, і правда стала віддалік, бо істина спіткнулася на майдані, і чесність не може увійти.
15І не стало істини, і той, що ухиляється від зла, зазнав образи. І Господь побачив це очима Своїми і обурився, що немає суду.
16І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогло Йому рамено Його, і правда Його підтримала Його.
17І Він поклав на Себе правду, мов панцера, і шолом спасіння – на голову Свою; і одягнувся в шати помсти, наче в одяг, і покрив Себе ревністю, мов плащем.
18У міру покарання, за цією мірою Він поверне супротивникам Своїм – люттю, а ворогам Своїм – помстою, островам відплатить належним.
19І злякаються ймення Господнього на заході і слави Його – на сході сонця. Якщо ворог прийде, мов ріка, пŭдув Господній прожене його.
20І прийде Визволитель Сіону і синів Якова, що відвернуться од безчестя, – говорить Господь.
21І ось, заповіт Мій з ними, говорить Господь: Дух Мій, Котрий на тобі, і слова Мої, котрі вклав Я в уста твої, не відступлять од уст твоїх і від уст нащадків твоїх, і від уст нащадків нащадків твоїх, – говорить Господь, – віднині і довіку.