1Послухайте Мене, острови, і зважайте, народи далекі: Господь покликав Мене від лона, від нутра матері Моєї назвав ймення Моє.
2І витворив уста Мої, як гострий меч; затінком руки Своєї прикрив Мене і вчинив Мене стрілою гострою, і в сагайдаку Своєму охороняв Мене.
3І сказав Мені: Ти служник Мій, Ізраїлю, в Тобі Я прославлюся.
4А Я сказав: Марно Я працював, на порожнечу й марноту виснажив силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.
5І нині говорить Господь, Той, що витворив Мене від лона в Служника Собі, щоб навернути до Нього Якова, і щоб Ізраїль зібрався до Нього. Я пошанований в очах Господніх, і Бог Мій – сила Моя.
6І Він сказав: Мало того, що Ти будеш Служником Моїм для відновлення колін Якова і для повернення останків Ізраїля; але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє розпросторилося до рубежів усієї землі.
7Так говорить Господь, Визволитель Ізраїля, Святий Його, до зневаженого людьми, до спаплюженого в народі, до служника володарів: Царі побачать і підведуться, князі кланятимуться заради Господа, Котрий незрадливий, заради Святого Ізраїлевого, Котрий вибрав Тебе.
8Так говорить Господь: Я почув Тебе в годину сприятливу, і в день порятунку допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і вчиню Тебе заповітом народу, щоб поновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщину спустошену,
9Сказати в’язням: Виходьте, і тим, котрі в пітьмі: Покажіться! Вони біля доріг будуть пасти, і по всіх пагорбах будуть пасовища їхні.
10Не знатимуть голоду і спраги, і не уразить їх спека і сонце; бо Той, що милує їх, буде їх вести, і приведе їх до джерела води.
11І всі гори Мої вчиню торованкою, і шляхи Мої будуть підняті.
12Ось, одні прийдуть здалека, і ось, одні від півночі й заходу, а інші з краю Сінім.
13Радійте, небеса! І звеселюйся земле, і вигукуйте гори, від радости: бо потішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх.
14А Сіон говорив: Залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!
15Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина лона свого? Та якби навіть вона забула, то Я не забуду тебе;
16Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; мури твої завжди переді Мною.
17Сини твої поспішать до тебе, а грабіжники і спустошувачі твої підуть від тебе.
18Піднеси очі твої і подивися довкола, – всі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! – Говорить Господь, – всіма ними, немов окрасою, ти одягнешся, як у шати, і оздобишся, мовби наречена.
19Бо руїни твої, і пустелі твої, і спустошена земля твоя будуть відтепер затісні для мешканців; і ті, що поглинали тебе, підуть далеко від тебе.
20Діти, котрі будуть у тебе по втраті попередніх, будуть говорити уголос тобі: Затісне для мене місце, поступися мені – щоб я міг жити.
21І ти скажеш у серці твоєму: Хто мені породив їх? Я була бездітна і неплідна, відведена в полон і була далеко; хто ж виростив їх? Ось, я залишалася самотньою; де вони були?
22Так говорить Господь Бог: Ось, Я піднесу руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках, і доньок твоїх на плечах.
23І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; обличчям до землі кланятимуться тобі і лизатимуть порох на ногах твоїх, і спізнаєш, що Я Господь, що ті, котрі сподіваються на Мене, не звідають ганьби.
24Чи можна відібрати у сильного здобич, і чи можна відібрати у переможця взятих у полон?
25Авжеж! Так говорить Господь, і полонених сильним відберуть, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми, і синів твоїх Я врятую;
26І гнобителів твоїх нагодую власною плоттю; і вони повпиваються своєю кров’ю, як молодим вином; і всіляка плоть спізнає, що Я Господь; Рятівник твій і Визволитель твій, Сильний Якова.