1Коли почув те цар Єзекія, то роздер одежу свою, і покрився веретищем, та й пішов до Господнього дому.
2І послав Еліякима, чільника палацу, і Шевну, писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до пророка Ісаї, сина Амосового.
3І сказали вони йому: Так говорить Єзекія: День скорботи і покарання та осоромлення, день оцей; бо немовлята дійшли до отвору в лоні матері, а сили бракує народити.
4Може, зачує Господь, Бог твій, слова головного чашника, котрого послав цар асирійський, володар його, ганьбити Бога живого і обмовляти словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, котрі поки що живі.
5І прийшли служники царя Єзекії до Ісаї.
6І сказав їм Ісая: Отак скажіть володареві своєму: Так говорить Господь: Не бійся слів, котрі ти чув, котрими ганьбили Мене служники царя асирійського.
7Ось, Я пошлю на нього духа, і він почує звістку і повернеться на свою землю, а Я уражу його мечем на землі його.
8І повернувся головний чашник, і знайшов царя асирійського, що саме воював супроти Лівни; бо він чув, що той відійшов од Лахішу.
9І почув він про Тіргаку, царя ефіопського, йому сказали: Ось, він вийшов воювати з тобою. Зачувши це, він послав послів до Єзекії, і сказав:
10Отак скажіть Єзекії, цареві юдейському: Нехай не ошукує тебе Бог твій, на Котрого ти сподіваєшся, міркуючи: Не буде Єрусалим відданий в руки асирійського царя.
11Ось, ти чув, що вчинили царі асирійські з усіма землями, наклавши на них закляття; чи ти зацілієш?
12Боги народів, котрих спустошили батьки мої, чи врятували їх, чи врятували Ґозан, Харан, і Рецеф, і синів Едена, що в Телассарі?
13Де – цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?
14І взяв Єзекія листа з руки посланців, і прочитав його, а відтак пішов до Господнього дому, і розгорнув Єзекія листа перед лицем Господнім.
15І молився Єзекія перед лицем Господнім, і казав:
16Господе Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти єдиний – Бог усіх царств землі; Ти утворив небо і землю.
17Прихили, Господе, вухо Твоє, і почуй; розплющ очі Твої і подивися, і почуй слова Санхеріва, що послав ганьбити Тебе, Бога живого.
18Правда, о Господе! Царі асирійські спустошили всі країни і землі їхні.
19І покидали в огонь богів їхніх, але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому й винищили їх.
20І нині, Господе, Боже наш, урятуй нас від руки його; і спізнають усі царства землі, що Ти, Господе, Бог один.
21І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати отак: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я почув, про що ти молився до Мене супроти Санхеріва, царя асирійського, –
22Ось слово, котре Господь вирік про нього: Зневажить тебе, поглузує з тебе юна донька Сіону, похитає тобі услід головою донька Єрусалиму.
23Кого ти гудив і Кого ганьбив? І на Кого підніс голос, і звів так високо очі твої? На Святого Ізраїлевого.
24Через рабів твоїх ти гудив Господа і сказав: З численними колісницями моїми я зійшов на висоти гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, пречудові кипариси його, і дістався найвищої верховини його, в гущавину саду його.
25І відкопував я, і пив воду, і ступнями ніг моїх повисушую всі ріки єгипетські.
26Хіба ти не чув, що Я здавна вчинив це, за старожитніх днів накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш фортечні міста, перетворюючи їх на брили руїн.
27І мешканці їхні стали слабкими, тремтять і залишаються в соромі; вони стали, як трава на полі, і лагідна зелень, як паростки на дахах, і обпалений хліб, передніше, аніж викине колос.
28Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи увійдеш, Я знаю все: знаю і зухвалість твою супроти Мене.
29За твою зухвалість супроти Мене і за те, що зарозумілість твоя дійшла до вух Моїх, Я заправлю кільце Моє в ніздрі твої, і вудила Мої – до твого рота, і поверну тебе назад тією ж дорогою, котрою ти прийшов.
30І ось тобі, Єзекіє, ознака: Їжте цього року самосійне від зерна, що впало, і другого року – що саме вродить; а третього року сійте і жніть та садіть виноградники і їжте плоди їхні.
31І ті, що заціліють у домі юдейському, останок, знову пустить коріння внизу і принесе плід угорі.
32Бо із Єрусалиму вийде останок, і порятунок – від гори Сіон. Ревність Господа Саваота це вчинить.
33А тому ось так говорить Господь про царя асирійського: Не зайде він до цього міста, і не кине туди стріли, і не підступить до нього зі щитом, і не зможе насипати супроти нього валу.
34Тією ж дорогою, котрою прийшов, повернеться, а в місто це не зайде, каже Господь.
35Я буду охороняти це місто, щоб урятувати його заради Себе і заради Давида, служника Мого.
36Тієї ж ночі вийшов Ангел Господній і винищив у таборі асирійському сто вісімдесят п’ять тисяч вояків. І підвелися уранці, і ось, усі тіла мертві.
37І відступив, і пішов, і повернувся Санхерів, цар асирійський, і мешкав у Ніневії.
38І коли він поклонявся в домі Нісхора, бога свого, то сини його, Адраммелех та Шарецер убили його мечем, а самі втекли до краю араратського. І зацарював Есар-Хаддон, син його, замість нього.