1Пророцтво про пустелю приморську. – Як бурі неґевські на півдні носяться, іде він від пустелі, з краю лихого.
2Загрозливе видіння мені показане: грабіжник грабує, спустошувач спустошує. Виходь, Еламе, бери в облогу, Мідіє! Усім стражданням покладу край.
3Від цього рамена мої трясуться; страждання виповнили мене, наче муки породіллі. Я схвильований від того, що чую; я знічений від того, що бачу.
4Серце моє тремтить; жах мене проймає; ніч, що так мені бажана, перетворилася на жахіття для мене.
5Накривають стола; розстеляють скатертину, і їдять, п’ють. Підводьтеся, князі, намащуйте щити.
6Бо так сказав мені Господь! Піди, постав сторожа; нехай він скаже, що побачить.
7І побачив він вершників, що удвоконь їхали, верхівців на віслюках, верхівців на верблюдах, і дослухався він старанно, з великою увагою.
8І закричав, як лев: Володарю мій! На сторожі стояв я цілий день і на місці моєму залишався упродовж ночі.
9І ось, їдуть люди, вершники удвоконь. Потім він проголосив і сказав: Упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.
10О, пограсований мій народе і сину току мого! Що чув я від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого, те й звістив вам.
11Пророцтво про Думу. – Кричать мені із Сеїру: Стороже! Скільки ще ночі?
12Сторож відповідає: Наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви запитуєте вимогливо, то повертайтеся, і приходьте.
13Пророцтво про Аравію. – У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!
14Мешканці землі теманської! Несіть воду назустріч спраглим, із хлібом стрічайте втікачів.
15Бо вони від мечів утікають, і від меча оголеного, і від лука натягненого, і від люті війни.
16Бо так сказав мені Господь: Ще рік, що дорівнює рокові найманця, і вся слава Кедарова щезне.
17І луків у хоробрих синів Кедара залишиться небагато, – так сказав Господь, Бог Ізраїлів.