1Горе тим, котрі приймають несправедливі закони, і пишуть несправедливі вироки.
2Щоб усунути бідних від правосуддя і вкрасти право у слабосилих із народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю і пограбувати сиріт.
3І що ви будете чинити, як прийде кара, коли надійде погибель здалеку? До кого поспішите по допомогу? І де залишите багатство ваше?
4Без Мене зігнуться поміж в’язнями і впадуть поміж убитими. І при всьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще піднята.
5О, Ашшуре, жезло гніву Мого! І бич у руці його – Моє обурення!
6Я пошлю його супроти народу нечестивого і супроти народу гніву Мого, спроваджу його пограбувати грабунком і здобути здобич і топтати його, мов грязюку на вулицях.
7Але він не так помислить, і не такої гадки серце його; у нього буде на серці – спустошити і винищити чимало народів.
8Тому що він скаже: Чи не всі царі – князі мої?
9Хіба Кално не те, що й Кархеміш? Або Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж Самарія не така, як Дамаск?
10Так, як рука моя оволоділа царствами поганськими, у котрих кумирів більше, аніж у Єрусалимі і Самарії,
11То чи не вчиню так само й з Єрусалимом і статуями його, що вчинив із Самарією та статуями її?
12І станеться, коли Господь звершить усе Своє діяння на горі Сіон і в Єрусалимі, то скаже: Подивлюся на плід зарозумілого серця царя асирійського і на пихатість високо піднесених очей його.
13Він каже: Силою руки моєї і мудрістю моєю я вчинив це; тому, що я розумний; і пересуваю межі народів, і загарбую скарби їхні, і скидаю з престолів, як велетень;
14І рука моя захопила багатства народів, як гнізда; і, як забирають залишені в них яйця, так я забрав усесеньку землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не розтулив рота, і не пискнув.
15Чи хвалиться сокира перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто нею рухає? Хіба ж берло постає супроти того, хто піднімає його? А палиця – чи підноситься вона так, наче вона не з дерева?
16За те Господь, Господь Сил, пошле миршавість на тлустих його, а поміж відомими його викличе полум’я, наче полум’я вогню.
17Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його – полум’ям, котре спопелить і пожере терня його і будяки його в один день;
18І чудовий ліс його і сад його, від душі до тіла, винищить: і буде він, як миршавий, що помирає.
19І залишки дерев лісу його будуть такі нечисленні, що дитя буде в спромозі вчинити перепис.
20І станеться того дня: останок Ізраїля і врятовані, що з дому Якова, не будуть уже покладатися на того, хто завдав їм поразки; але будуть сподіватися на Господа, Святого Ізраїлевого, із чистим серцем.
21Останок навернеться, останок Якова – до Бога Могутнього.
22Бо хоч би народу було у тебе, Ізраїлю, як піску морського, тільки останок його навернеться; винищення обумовлене багатством правди.
23Бо обумовлене винищення звершить Господь, Господь Саваот, по всій землі.
24А тому так говорить Господь, Господь Саваот: Народе Мій, що мешкає на Сіоні! Не бійся Ашшура! Він тебе уразить берлом і палицею замахнеться на тебе, як Єгипет.
25Бо ще трохи часу, зовсім небагато, і минеться Моє обурення, і лють Моя постане для винищення їхнього.
26І підніме Господь Саваот бича на нього, як під час поразки Мідіяма біля скелі Орев, або як простягнув на морі жезло, і піднесе його, як на Єгипет.
27І станеться того дня, скинеться з рамен твоїх тягар його, і ярмо його – із шиї твоєї і розпадеться ярмо від жиру ( помазання ).
28Він іде на Айят, проминає Мігрон, а в Міхмаші залишить свій обоз.
29Проходять ущелини; у Геві їхня ночівля; Рама затремтіла; Ґіва Саулова кинулася врозтіч.
30Заголоси ти, доню Галліму; нехай почує тебе Лаїш, бідний Анатоте!
31Мадмена порозбігалася, мешканці Гевіму втікають.
32Ще один день простоїть він у Нові. Погрожує рукою своєю горі Сіон, пагорбові Єрусалимському.
33Ось, Господь, Господь Саваот, страшною силою позриває гілки дерев, а ті, що пишаються зростом, будуть зрубані, високі попадають на землю.
34І посіче нетрища лісу залізом, і Ливан упаде від Усемогутнього.