1Кажіть братам вашим: Мій народ, і сестрам вашим: Помилувана.
2Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її, нехай вона відкине блуд від обличчя свого і перелюб від грудей своїх,
3Щоб Я не викрив її до голизни і не виставив її, наче за дня уродин її, не вчинив її пустелею, не обернув її на суху землю і не заморив її спрагою.
4І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.
5Тому що блудодіяла матір їхня, і зганьбила себе, зачавши їх; бо казала: Піду за коханцями моїми, котрі дають хліб мені і воду, вовну і льон, єлей і напої.
6За це, ось, Я закидаю шлях її терням і загороджу її загорожею, і вона не знайде стежок своїх,
7І поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх і буде шукати їх, але не знайде і скаже: Піду я і повернуся до першого чоловіка свого; бо тоді краще було мені, аніж тепер.
8І не знала вона, що Я, Я давав їй хліб, і вино, і єлей, і примножував у неї срібло і золото, з котрого вони виготовили ідола Баала.
9За це Я заберу назад хліб Мій в його час і вино Моє в пору його, і відберу вовну і льон Мій, що даний для покриття голизни її.
10І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не вирве її з руки Моєї.
11І припиню у неї будь-які веселощі, свята, празники її і новомісяччя її, і суботи її, і всі урочистості її.
12І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про яких вона каже: Це в мене дарунки, котрі подарували мені коханці мої; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі з’їдять їх.
13І покараю її за дні служіння Баалам, коли вона кадила їм, і, прикрасивши себе сережками і намистом, ходила за коханцями своїми, а Мене забувала, – говорить Господь.
14А тому ось, і Я поведу її, приведу її в пустелю і буду говорити до її серця.
15І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, мов двері надії; і вона буде співати там, як за днів юности своєї, і як за дня виходу свого з краю Єгипетського.
16І станеться того дня, говорить Господь: Ти будеш називати Мене: Чоловіче мій, і не будеш уже називати Мене: Баале.
17І звільню її уста від імені Баалів, і вже не будуть згадуватися імена їхні.
18І вчиню того часу для них спілку з польовими звірями і з птахами небесними і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війни винищу від землі тієї, і дам їм жити в безпеці.
19І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою в правді і в суді, в добрі і в милосерді.
20І заручуся з тобою на вірність, і ти спізнаєш Господа.
21І станеться того дня, Я почую, – говорить Господь, – почую небо, і воно почує землю,
22І земля почує хліб і вино, і єлей; а ці почують Ізреела.
23І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народові: Ти – Мій народ, а він скаже: Ти – мій Бог!