1Отож, браття святі, учасники у небесному званні, збагніть Посла і Першосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа,
2Котрий вірний Тому, Хто послав Його, як той же Мойсей у всьому домі Його.
3Бо Він гідний тим більшої слави, передніше Мойсея, чим більшу честь має у порівнянні з домом той, хто спорудив його.
4Бо усілякий дім споруджується кимось, а Той, Хто спорудив усе, є Бог.
5І Мойсей вірний у всьому домі Його, як служитель, щоб засвідчити те, що належало сповістити.
6А Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки відвагу і надію, котрою хвалимося, непохитно збережемо до кінця.
7А тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,
8Не зачерствійте серцем вашим, як під час ремствування, в день спокушування в пустелі,
9Де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діяння Мої сорок літ.
10А тому Я обурився на цей рід і сказав: Без угаву блукають серцем, не пізнали вони шляхів Моїх.
11Тому Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до Мого спочину.
12Пильнуйте, браття, щоб не було у комусь із вас лукавого і зрадливого серця, щоб вам не відступитися од Бога Живого.
13Але щодня заохочуйте (наставляйте) один одного, доки ще можна сказати нині, щоб хтось із вас не зачерствів серцем, спокусившися гріхом;
14Бо ми стали спільниками (співучасниками) Христа, якщо тільки розпочате життя непохитно збережемо до кінця,
15Поки ще говориться: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцями вашими, як під час ремствування.
16Бо деякі з тих, що чули, почали ремствувати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
17На кого ж Він обурювався сорок літ? Чи не на тих, що згрішили, і лягли кістьми в пустелі?
18Супроти ж кого присягався, що не увійдуть до спочину Його, як не супроти непокірних?
19Отож, бачимо, що вони не могли увійти за недовіру.