1Коли люди почали на поверхні землі розмножуватися, і народилися в них доньки,
2Тоді сини Божі побачили доньок людських, що вони вродливі, і брали їх собі в дружини, котру хто вибрав.
3І сказав Господь: Не вічно Духові Моєму змагатися з людиною; бо вона чинить гріх за невіглаством своїм, і вона плоть; нехай буде днів її сто двадцять літ.
4Під той час були на землі велети, надто ж потому, як сини Божі почали входити до людських доньок, і вони народжували їм дітей. Це були могутні, з давен-давен славетні люди.
5І побачив Господь, що велике розбещення людей на землі, і що всі думки і помисли серця їхнього було зло повсякчасне.
6І тому пожалкував Господь, що утворив людину на землі, і зажурився в серці Своєму.
7І сказав Господь: Винищу з лиця землі людей, котрих Я утворив, від людини до тварин, і плазунів і птахів небесних, винищу; бо Я жалкую, що створив їх.
8А Ной надбав благодать перед очима Господніми.
9Ось життя Ноєве: Ной був чоловіком праведним і безвинним в роді своєму; Ной ходив з Богом.
10Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.
11Але земля розбестилася перед Богом, і виповнилася земля злочинами.
12І глянув Бог на землю, – і ось, вона розбещена: бо всіляка плоть спотворила стежку свою на землі.
13І сказав Бог Ноєві: Кінець всілякій плоті настав переді Мною; бо земля виповнилася од них злочинами. І ось, Я винищу їх на землі.
14Збудуй собі ковчега з дерева гофер; помешкання вчини в ковчезі, і просмоли його смолою зсередини і зовні.
15І вчини його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.
16І вчини вікно у ковчезі і до ліктя зведи його вгорі, і двері в ковчезі вчини з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє житло (поверхи).
17І ось, Я наведу на землю потоп води, щоб винищити всіляку плоть, котра має дихання життя під небесами; і все, що є на землі, загине.
18Але з тобою Я укладу заповіта Мого, і увійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.
19Заведи також у ковчег із усіх тварин і від усілякої плоті по двоє, щоб вони залишилися з тобою живі: нехай вони будуть чоловічої статі і жіночої.
20Із птахів за родом їхнім, та із тварин за родом їхнім, та з усіх плазунів на землі за родом їхнім, з усіх по двоє увійдуть до тебе, щоб лишилися живими.
21Також візьми собі всілякого харчу, котрим харчуються, і збери до себе; і буде він для тебе і для них поживою.
22І вчинив Ной усе, як наказав йому Бог, так він і вчинив.