1А Яків рушив шляхом своїм. І зустріли його Ангели Божі.
2Яків, забачивши їх, сказав: Це табір Божий. І назвав ім’я місцині тій: Маханаїм.
3І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава на землю Сеїр, до краю едомського.
4І наказав їм, сказавши: Отак скажіть панові моєму Ісавові: Ось що говорить служник твій Яків: Я жив у Лавана, і прожив донині.
5І є у мене воли і віслюки і дрібна скотина, і служники, і служниці, і я послав сповістити про себе пана мого, щоб надбати приязнь перед очима твоїми.
6І повернулися вісники до Якова, і сказали: Ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловіків.
7Яків дуже злякався і знітився, і поділив людей, які були з ним, і скотину дрібну й велику, і верблюдів, на два табори.
8І сказав: Якщо Ісав учинить напад на один із таборів і винищить його, то другий табір зможе врятуватися.
9І сказав Яків: Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісаака, Господе, Який сказав мені: Повернися до краю твого, до вітчизни своєї, і Я буду добродіяти тобі!
10Не достойний я всіх милостей і всіх благодіянь, котрі Ти дарував служникові Твоєму; тому що я лише з палицею моєю перейшов цей Йордан; а тепер у мене два табори.
11Благаю Тебе, врятуй мене від руки брата мого, від руки Ісава, бо я боюся його, щоб він, як прийде, не забив мене і матері з дітьми.
12Ти сказав: Я буду добродіяти тобі, і вчиню нащадків твоїх, як пісок морський, котрого не порахувати через безліч.
13І ночував там Яків тієї ночі. І взяв від того, що мав, у дарунок Ісавові, братові своєму:
14Двісті кіз, двадцять козлів, двісті овечок, двадцять баранів,
15Тридцять верблюдів дійних із лошатами їхніми, сорок корів, десять волів, двадцять віслючок, десять віслюків.
16І дав у руки служникам своїм кожну череду окремо, і сказав служникам своїм: Ходіть переді мною, і залишайте відстань од череди до череди.
17І наказав першому, сказавши: Коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає, говорячи: Чий ти? І куди йдеш? І чия череда перед тобою?
18То скажи: Служника твого Якова це дарунок, надісланий панові моєму Ісавові; ось, і сам він за нами.
19Те саме наказав і другому, і третьому, і всім, котрі йшли за чередами, кажучи: Так скажете Ісавові, коли стрінете його.
20І скажете: Ось, і служник твій Яків за нами. Тому що він сказав подумки: Вчиню приязним його дарами, котрі йдуть переді мною; а потім побачу обличчя його; можливо, й прийме мене.
21І пішли дари перед ним; а він тієї ночі ночував у таборі.
22І підвівся тієї ночі, і, взявши двох дружин своїх, і двох служниць своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Яббок у брід.
23І, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.
24І залишився Яків один. І боровся із ним якийсь Муж аж до вранішньої зорі.
25І, забачивши, що не здолає його, торкнувся суглоба стегна його, і звихнув суглоба стегна у Якова, коли він боровся з Ним.
26І сказав: Відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: Не відпущу Тебе, поки не благословиш мене.
27І сказав: Як ім’я твоє? Він сказав: Яків.
28І сказав: Віднині ім’я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш.
29Запитав і Яків, кажучи: Я благаю Тебе, скажи ймення Твоє. І Він сказав: Навіщо ти запитуєш про ймення Моє? І благословив його там.
30І назвав Яків ім’я місцині тій: Пенуїл; бо, казав він, я бачив Бога лицем до лиця, і вціліло життя моє.
31І зійшло сонце, коли проходив Пенуїл; і кульгав він на стегно своє.
32Тому й донині сини Ізраїля не їдять жили, котра на суглобі стегна, через те, що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі Якового стегна.