1Змій був найхитріший з-поміж усіх звірів польових, котрих витворив Господь Бог. І сказав змій жінці: Чи справді сказав Бог: Не їжте від жодного дерева в раю?
2І сказала жінка змієві: Плоди з дерев ми можемо їсти.
3Тільки плодів дерева, котре посеред раю, сказав Бог: Не їжте і не торкайтеся до них, щоб вам не вмерти.
4І сказав змій жінці: Ні, не помрете;
5Але знає Бог, що того дня, котрого ви скуштуєте їх, тоді очі ваші відкриються, і ви будете, як боги, котрі знають добро і зло.
6І побачила жінка, що дерево добре на поживу, і що воно приємне для очей, бо вчиняє мудрим, і взяла плодів його, і спожила, і дала також чоловікові своєму, і він їв.
7І поглибшав зір у них обидвох, і довідалися, що голі, і позшивали оливкове листя і поробили собі пояси.
8І почули голос Господа Бога, Який простував раєм у пору денної прохолоди, і сховався Адам і дружина його від Господа Бога поміж деревами раю.
9І покликав Господь Бог Адама, і сказав йому: Де ти?
10Він сказав: Голос Твій я почув у раю, і злякався, бо я голий, і сховався.
11І сказав Бог: Хто сказав тобі, що ти голий? Чи не їв ти з дерева, з котрого Я заборонив тобі їсти?
12Адам сказав: Жінка, котру Ти дав мені, вона дала мені з дерева, і я спожив.
13І сказав Господь Бог жінці: Нащо ти оце вчинила? Жінка сказала: Змій обдурив мене, і я їла.
14І сказав Господь Бог змієві: За те, що ти вчинив це, проклятий ти перед усіма тваринами і перед усіма звірами польовими; ти будеш повзати на череві своєму, і будеш їсти тлін упродовж днів життя твого.
15І ворожнечу покладу між тобою і поміж жінкою, і поміж насінням твоїм (нащадками) і насінням її, воно буде вражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту.
16А жінці сказав: Множачи, помножу скорботу твою у вагітності твоїй; у стражданнях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого потяг твій, і він буде панувати над тобою.
17Адамові ж сказав: За те, що ти вчинив за словом дружини твоєї і їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе; зі скорботою будеш харчуватися з неї у всі дні життя твого.
18Терня і будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польову траву.
19У поті лиця твого їстимеш хліб, доки не повернешся в землю, з котрої тебе взято; бо ти є пил земний і в пил земний повернешся.
20І назвав Адам ім’я дружині своїй Єва, бо стала вона матір’ю всіх живих.
21І вчинив Господь Бог Адамові і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.
22І сказав Господь Бог: Ось, Адам став, як один із Нас, знаючи добро і зло; тож тепер, аби лише не простяг він руки своєї і не взяв ще й з дерева життя і, споживши, не став жити повік.
23І спровадив його Господь Бог із саду Еденського, щоб обробляти землю, з котрої був узятий.
24І вигнав Адама, і поставив на сході біля Еденського саду херувима і полум’яний меч, який обертався навсібіч, щоб стерегти стежку до дерева життя.