1А коли все скінчилося, підійшли до мене старшини і сказали: Народ Ізраїлів, і священики, і левити не відділилися від народів чужинських із мерзотами їхніми, від ханаанеїв, періззеїв, євусеїв, аммонійців, моавитян, єгиптян та амореїв.
2Тому що взяли доньок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося святе насіння з народами чужинськими; і причому рука найвідоміших і старшин була в цьому беззаконні першою.
3Зачувши це слово, я роздер нижню і верхню одежу свою, і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів зажурений.
4Тоді зібралися до мене всі ті, що боялися слів Бога Ізраїлевого з причини злочину переселенців; а я сидів у зажурі до вечірньої пожертви.
5А під час вечірньої пожертви, підвівся я з місця скорботи моєї, і в роздертій нижній і верхній одежі упав на коліна мої, і простягнув руки мої до Господа, Бога мого,
6І сказав: Боже мій! Соромлюся і боюся піднести лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша піднеслася до небес.
7Від днів батьків наших ми у великій провині аж до цього дня; і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів чужинських, під меч, у полон і на пограбування, на посоромлення, як і цього дня,
8І ось, по невеликому часі, дароване нам прощення від Господа, Бога нашого, і Він зберіг наш останок, і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи у рабстві нашому.
9Ми раби, але в рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І прихилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, підняли дім Бога нашого, відбудували його з руїни його, і дали нам захист в Юдеї і Єрусалимі.
10І нині, що скажемо, ми, Боже наш, після цього? Тому що ми залишили заповіді Твої,
11Котрі заповідав Ти через служників Твоїх, пророків, кажучи: Край, у котрий ви ідете, щоб заволодіти ним, край нечистий, він опоганений нечистотою чужинських народів, їхніми мерзотами, котрими вони виповнили його від краю до краю у гидотах своїх.
12Отож, ви доньок ваших не віддавайте за синів їхніх, і доньок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього, і добра їхнього повік, щоб зміцніти вам і споживати щедроти землі тієї і передати її у спадок синам вашим навіки.
13І по тому всьому, що запопало нас за недобрі діяння наші і за велику провину нашу, бо Ти, Боже наш, пощадив нас не за мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, –
14То невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і будемо родичатися з оцими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до винищення нас, так що не буде зацілілих і не буде рятунку?
15Господе, Боже Ізраїлів! Праведний Ти. Бо ми лишилися зацілілими до цього дня, і ось ми у беззаконнях наших перед Тобою, хоч після цього неможливо нам стояти перед Тобою.