1І було до мене слово Господнє:
2Сину людський! Оберни лице твоє до гори Сеїр і повідай на неї пророцтво.
3І скажи їй: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, горо Сеїр! І простягну руку Мою і вчиню тебе безлюдною пусткою.
4Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спорожнієш, і спізнаєш, що Я – Господь.
5Оскільки у тебе вічна ворожнеча і ти віддавала синів Ізраїлевих в руку мечеві в пору лихоліття їхнього, в годину достеменної загибелі, –
6За це, живу Я! – говорить Господь Бог, учиню тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе, бо ти не ненавиділа крови, то саме кров буде переслідувати тебе.
7І вчиню гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і винищу на ній того, що приходить і повертається.
8І виповню підвищення її убитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх вибоїнах твоїх будуть падати забиті мечем.
9Учиню тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і спізнаєте, що Я – Господь.
10Оскільки ти говорила: Оці два народи і оці дві землі будуть моїми, і ми заволодіємо ними, хоч навіть Господь буде там, –
11За те, живу Я! – говорить Господь Бог, вчиню з тобою за мірою ненависті твоєї і заздрости твоєї, котру ти виявила з ненависті твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.
12І спізнаєш, що Я, Господь, чув усі поглуми твої, які ти виповідала на гори Ізраїлеві, кажучи: Спорожніли! Нам дали їх на пожирання!
13Ви хизувалися переді Мною язиком вашим, і примножували баляси ваші супроти Мене, і Я чув це.
14Так говорить Господь Бог: Коли вся земля буде втішатися, Я вчиню тебе пустелею.
15Як ти раділа з того, що спадок дому Ізраїлевого спорожнів, так учиню Я з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і весь Едом разом, і спізнають, що Я – Господь.